14 Текологічні умови містобудівного проектування
14.1 Оцінка природного середовища життєдіяльності
14.1.1
Розширений розділ містобудівної документації "Охорона навколишнього природного середовища" повинен відповідати вимогам Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".
При плануванні та забудові населених пунктів та інших територій здійснюється їх комплексна оцінка, що включає характеристику природної ситуації, виявлення спрямованості природних та антропогенних процесів, які необхідно враховувати при визначенні екологічної безпеки життєдіяльності людини відповідно до вимог [24].
14.1.2
Комплексна оцінка розробляється за такими оглядовими характеристиками: місцем розташування, кліматичною, геологічною, гідрогеологічною, гідрологічною, природними оздоров чими ресурсами, грунтовим покривом, лісовими ресурсами, корисними копалинами, ландшафтом та короткою інженерно-будівельною оцінкою території.
14.1.3
Характеристика місця розташування складається з урахуванням фізико-географічного районування України, особливостей рельєфу та гідрологічних властивостей території.
14.1.4
Кліматична характеристика виконується відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27 з визначенням основних метеорологічних ризиків щодо планування та забудови території.
14.1.5
Геологічна характеристика території включає можливі оглядові гірничо-геологічні ризики та структуру четвертинних відкладів, що є основою фундаментів та споруд.
14.1.6
Гідрогеологічна характеристика підземних вод надається виключно щодо їх придатності для комунального питного водопостачання із визначенням зон санітарної охорони та дотримання режиму їх використання відповідно до вимог ДСП 173-96 та ДБН В.2.5-74. За відсутності визна чених зон санітарної охорони допускається застосовувати нормативні показники тільки по I зоні санітарної охорони джерел централізованого водопостачання.
14.1.7
Характеристика поверхневих вод складається з урахуванням класифікації річок від повідно до вимог [2]. За наявності визначених гідрологічних розрахунків обов’язково враховується рівневий режим річок виключно природних паводків 1 % та 10 % забезпечення. У разі відсутності таких розрахунків він визначається методом інтерполяції за даними багаторічних спостережень гідрологічних постів.
14.1.8
За наявності природно-оздоровчих ресурсів визначається їх коротка характеристика, з урахуванням даних "Курортні оздоровчі ресурси України". Зони санітарної охорони природних оздоровчих ресурсів, що встановлюються спеціалізованим проектом відповідно вимог [17], врахо вуються в містобудівній документації. За відсутності спеціалізованого проекту враховуються нор мативні параметри тільки по I зоні санітарної охорони.
14.1.9
Характеристика грунтового покриву складається за типологією, родючістю з видi ленням особливо цінних грунтів згідно з [3].
14.1.10
В оглядовій оцінці запасів корисних копалин наводиться інформація про їх значення, клас, тип, ступінь промислового освоєння та галузь застосування.
14.1.11
Характеристика лісових ресурсів складається на підставі матеріалів Державного лісо вого фонду з врахуванням визначеної оптимальної лісистості для областей України.
14.1.12
Оглядова ландшафтна характеристика території має враховувати дані щодо елементів екологічної мережі (ліси, об’єкти природно-заповідного фонду як існуючі, так і зарезервовані до заповідання, водні акваторії, болота, озеленені території загального користування, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги за умов їх визначення у відповідних проектах землеустрою щодо встановлення їх меж).
14.1.13
Коротку характеристику інженерно-будівельної оцінки території необхідно виконувати при розробленні містобудівної документації на місцевому рівні. За сукупністю оцінки відповідних факторів визначаються території щодо сприятливості для будівництва.
У містобудівній документації фактори природно-техногенної небезпеки відображаються відпо відно до стадії проектування та масштабів графічних матеріалів у складі проектів, а за межами населених пунктів інженерно-будівельна оцінка виконується в частині визначення природно- тех ногенної небезпеки за природними явищами.
Примітка.
Додатково, відповідно до завдання на розроблення містобудівної документації, у зонах впливу об’єктів гірничо-видобувної промисловості за умови наявних проектів може проводитись аналіз території щодо гірничо-геологічного обгрунтування по гірничих відводах: підробці, тектоніці, розломах, де формації поверхні та ризиках, що виникають від даної діяльності (у складі додаткового спеціалізованого розділу).
14.2 Оцінка екологічних умов
14.2.1
Планування та забудова населених пунктів здійснюється виключно з дотриманням вимог комплексної оцінки території. Території для будівництва нових і розвитку існуючих населених пунктів слід передбачати на землях, не придатних для сільськогосподарського використання, або на малоцінних землях відповідно до [3], а також поза межами лісових, рекреаційних і курортно оздоровчих територій і територій природно-заповідного фонду.
14.2.2
Визначення земельних ділянок для розміщення водоочисних споруд, водозаборів, полігонів твердих побутових відходів, інших об’єктів поводження з побутовими відходами, місць поховань слід здійснювати за межами населених пунктів відповідно до [3].
14.2.3
Розроблення нових родовищ корисних копалин кар’єрним способом в межах населених пунктів не допускається.
14.2.4
Розміщення нових териконів та відвалів породи у межах населених пунктів заборо няється.
14.2.5
Розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається:
– на землях заповідників, заказників, ботанічних садів, дендрологічних парків; пам’яток при роди, заповідних зон і зон регульованої рекреації національних природних парків (НПП) і регіо нальних ландшафтних парків (РЛП) [3];
– у межах прибережних захисних смуг і визначених зон охоронюваного ландшафту;
– на землях озеленених територій загального користування населених пунктів, включаючиземлі міських лісів, лісопарків, лугів, лугопарків, гідропарків, зон стаціонарної рекреації НПП і РЛП, якщо об’єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку та спорту;
– у зонах охорони гідрометеорологічних станцій;
– у межах санітарно-захисних зон;
– у першій зоні санітарної охорони джерела питного водопостачання і майданчиків водо провідних споруд, якщо об’єкти, що проектуються, не пов’язані з експлуатацією джерел (зона встановлюється від межі ділянки споруди або від локальної свердловини);
– у першій зоні округу санітарної охорони курортів, якщо об’єкти, які проектуються, не пов’я зані з експлуатацією природних оздоровчих ресурсів курорту;
– на територіях закритих кладовищ, звалищ, полігонів твердих побутових відходів;
– у визначених зонах активних геологічних розломів, які ускладнені сейсмічністю території напідставі висновків окремого проекту щодо гірничо-геологічного обгрунтування;
– у охоронних зонах магістральних газо-, нафто-, продуктопроводів, складів паливно- мастиль них матеріалів, повітряних ліній електропередач без наявності відповідних погоджень;
– у визначених охоронних зонах об’єктів і територій природно-заповідного фонду, крім об’єктівдля відпочинкуі спорту, що не мають негативного впливу на навколишнє природне середовище;
- на земельних ділянках інтенсивного забруднення хімічними, фізичними, у тому числі радіа ційними та біологічними факторами, до здійснення оздоровчих заходів, що забезпечать норма тивну якість середовища, підтверджену відповідними дослідженнями;
– у санітарно-захисних зонах породних відвалів вугільних, сланцевих шахт і збагачувальних фабрик.
14.2.6
Навколо міських і сільських населених пунктів, розміщених у безлісих районах, доцільно передбачати створення захисних лісових смуг, озеленення схилів пагорбів, ярів, балок.
14.3 Охорона повітря (атмосфери)
14.3.1
Визначення територій для розміщення житлових, громадських і промислових об’єктів слід здійснювати з врахуванням вітрового режиму та потенціалу самоочищення повітря відповідно до вимог [24].
Стан атмосферного повітря в межах житлових територій, в рекреаційних та курортних зонах не повинен перевищувати показників, передбачених ДСП 173-96.
Промислові та сільськогосподарські об’єкти, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, необхідно розміщувати з підвітряної сторони до житлових територій. У районах з вира женим вітровим режимом необхідно враховувати повторюваність та швидкість вітру.
Не допускається розміщення промислових, комунальних, сільськогосподарських об’єктів I-II класів санітарної класифікації в межах населених пунктів з високим потенціалом забруднення атмосфери.
14.4 Охорона водних об’єктів
14.4.1
При розробленні містобудівної документації слід передбачати заходи щодо охорони річок, водойм і морських акваторій відповідно до вимог [3], [2].
Для річок та водних об’єктів, морів, морських заток та лиманів необхідно дотримуватись вимог щодо визначених водоохоронних зон (ВОЗ) та прибережних захисних смуг (ПЗС).
Водоохоронні зони визначаються за спеціально розробленими проектами. Прибережні захисні смуги (із морською пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою. Зов нішню межу пляжної зони доцільно відокремлювати від ділянок нового рекреаційного та реа бi літаційного оздоровчого будівництва (не менше 50 м).
За відсутності таких проектів землеустрою, при розробленні містобудівної документації на місцевому рівні надаються пропозиції щодо визначення меж прибережних захисних смуг з ураху ванням ситуації, що склалася, та вимог [2], [3].Такі пропозиції слід враховувати при наступному розробленні проектів землеустрою щодо визначення їх меж.
14.4.2
Поверхневі дощові води перед скиданням у відкриті водойми слід направляти для очищення на централізованих та локальних очисних спорудах з орієнтовним санітарним розривом до 20 м. Скидання води поверхневого стоку у непроточні водойми не допускається.
14.4.3
У межах населених пунктів заболочені ділянки, за винятком територій природно- запо відного фонду, підлягають біотехнічному оздоровленню з видаленням болотної рослинності.
14.4.4
З метою охорони від забруднення ділянки питних водозаборів та локальних питних свердловин повинні мати визначені зони санітарної охорони. За їх відсутності, у містобудівній документації визначається лише I зона – від межі земельної ділянки об’єкта.
14.4.5
Для захисту від забруднення та руйнувань міжгосподарських магістральних зрошу вальних та осушувальних каналів встановлюються смуги відведення з особливим режимом їх використання.
14.5 Захист від шуму
14.5.1
Акустичний стан територій, прилеглих до житлових і громадських будинків, повинен відповідати вимогам [22]. Допустимі рівні шуму для житлових територій, громадських будівель, характеристики основних джерел зовнішніх шумів, визначення рівнів шуму та його зниження слід здійснювати відповідно до вимог ДБН В.1.1-31.
Допустимі рівні звуку та звукового тиску на прилеглих до житлових і громадських будівель територіях не повинні перевищувати показників, зазначених ДСП 173-96 та ДБН В.1.1-31.
Акустичні розрахунки очікуваних рівнів звуку та звукового тиску в приміщеннях житлових і громадських будинків та на прилеглих до них територіях слід виконувати згідно з вимогами ДСП 173-96 та ДБН В.1.1-31.
14.5.2
Забезпечення на сельбищній території акустичного режиму слід здійснювати шляхом застосування містобудівних та будівельно-акустичних засобів захисту від шуму (будівництва шумо захисних екранів, забезпечення необхідної звукоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій будинків).
14.5.3
Об’єкти, що є джерелами шуму (автомобільний, залізничний та авіаційний транспорт, шахтні вентиляційні стволи, дискотеки та розважальні заклади) для житлової та громадської території, зон масового відпочинку, природоохоронних, курортних територій та об’єктів, слід роз мiщувати за умови організації шумозахисних заходів. Достатність прийнятих заходів повинна бути підтверджена акустичним розрахунком при проектуванні конкретних об’єктів.
Розміщення підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об’єктів з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів слід здійснювати згідно з вимогами ДСП 173-96 та ДБН В.1.1-31.
Допустимі рівні звуку та звукового тиску на територіях промислових об’єктів визначаються відповідно до вимог ДСН 3.3.6.037-99.
14.6 Захист від вібрації
14.6.1
Рівні вібрації на прилеглих до житлових і громадських будинків територіях не повинні викликати порушення цілісності огороджувальних конструкцій будівель протягом строку їх екс плуатації.
14.6.2
Допустимі рівні та значення вібрації у приміщеннях житлових та громадських будинків наведені у таблиці з урахуванням тривалості впливу і мають відповідати вимогам ДСП 173-96 та ДБН В.1.1-31.
14.7 Захист від електромагнітного забруднення
14.7.1
Основними джерелами електромагнітних випромінювань є: радіопередавальні, радіо телевізійні, радіолокаційні станції. Їх СЗЗ визначаються розрахунковим методом. Для електро станцій з використанням енергії сонця та вітру СЗЗ визначаються розрахунковим методом, але рекомендується визначати не менше 50-400 м відповідно від межі земельної ділянки.
Майданчики для розміщення передавальних радіотехнічних засобів слід визначати за межами населених пунктів з урахуванням потужності об’єкта, конструктивних особливостей антен, рельєфу місцевості за умови неперевищення допустимого рівня, встановленого санітарними нормами і правилами.
Допускається розміщення радіотехнічних засобів стільникового зв’язку на дахах житлових, громадських та інших будівель. Їх розміщення повинно відповідати вимогам ДСН 239-96. При розміщенні необхідно враховувати вимоги щодо висотності суміжної забудови, а саме не менше 100 м від такого об’єкта до суміжних об’єктів багатоповерхової забудови, розташованих на суміжних земельних ділянках.
14.7.2
Для зниження рівня опромінювання території антени радіолокаційних станцій слід встановлювати на природних домінуючих підвищеннях, максимально обмежуючи використання від’ємних кутів нахилу антен, щоб діаграма випромінювання знаходилась вище житлової забудови та місць перебування людей.
14.7.3
Технічна територія (службова зона) передавальних радіотехнічних засобів повинна бути огороджена. В її межах перебування людей, крім технічного персоналу забороняється.
14.7.4
З метою захисту населення від впливу потужних електромагнітних полів встановлю ються СЗЗ та зони обмеження забудови.
Орієнтовні розміри санітарно-захисних зон для типових передавальних радіостанцій, а також для типових телецентрів, телевізійних ретрансляторів визначаються згідно з ДСП 145 та ДСП 173.
14.7.5
СЗЗ та зони обмеження забудови радіотехнічних об’єктів враховуються у містобудівній документації згідно з матеріалами технічної документації відповідних об’єктів.
14.7.6
СЗЗ для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами неспрямованої дії, для телецентрів і телевізійних ретрансляторів, а також для радіолокаційних станцій (спеціальних об’єктів) кругового огляду встановлюється в спеціалізованих проектах.
Для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами спрямованої дії, та РЛС, антени яких сканують територію у визначеному секторі, СЗЗ встановлюються у напрямку діаграми випром i нювань.
14.7.7
При розміщенні радіотехнічних об’єктів (радіостанцій, радіотелевізійних передавальних і радіолокаційних станцій), промислових генераторів, повітряних ліній електропередачі високої напруги та інших об’єктів, які випромінюють електромагнітну енергію, слід керуватися вимогами ДСП 173-96, а також [72].
14.7.8
З метою захисту населення від електричних полів ПЛ встановлюються СЗЗ вздовж трас ліній по обидва їх боки. Розміри цієї території визначаються від проекції крайньої підвіски проводу на відстань, на якій забезпечується гранично допустимий рівень поля, відповідно до вимог ДСН 239-96.
Не допускається в межах СЗЗ ПЛЕ розміщення житлових і громадських будівель, дачних ділянок та інших місць перебування людей, стоянок усіх видів автомобілів, а також складів нафти та нафтопродуктів.
14.8 Захист від випромінювань та опромінювань
14.8.1
Для об’єктів з видобутку та переробки уранових руд та їх хвостосховищ установлюється СЗЗ та зона контролю, що визначається відповідно до вимог ДБН В.2.4-5, а також відповідних санітарних норм і правил.
Розміщення атомних станцій в густонаселених районах не допускається.
Навколо АЕС слід передбачати:
– зону контролю (територія станції, де розташовані будинки та споруди АЕС);
– СЗЗ (орієнтовно до 3 км), у межах якої заборонено постійне проживання населення, розмi щення житлових та громадських будинків, промислових підприємств, не пов’язаних з роботою АЕС;
– зону спостережень (орієнтовно до 30 км);
Населені пункти для розселення працівників АЕС не повинні перевищувати 50,0 тис. осіб та розміщуватись ближче 8 км від станції.
На території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, всі види будівництва слід здійснювати з обов’язковим урахуванням вимог радіаційної безпеки. При цьому слід враховувати правовий режим наявних зон з урахуванням вимог ДСП 173-96:
а) у зоні відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення (I та II зони) не дозволяється
розміщувати об’єкти для здійснення господарської діяльності, постійного проживання населення;
б) у зоні гарантованого добровільного відселення (III зона) не допускається будівництво нових і розширення діючих підприємств I-II класу шкідливості, безпосередньо не пов’язаних із забез печенням радіоекологічного, соціального захисту населення і його життєдіяльності (крім рекон струкції комунальних об’єктів). Не допускається будівництво стаціонарних оздоровчо-рекреаційних об’єктів.
Слід враховувати прояви природної радіоактивності від радону і природних радіонуклідів у грунтах. На радоно небезпечних територіях необхідно проводити дослідження на вміст природних радіонуклідів у грунтах, активність радону в грунтовому повітрі та його ексхаляцію з земної по верхні. За результатами досліджень слід приймати рішення щодо проектування протирадонових заходів.
Примітка.
Радононебезпечні території визначаються відповідно до методики, затвердженої Мініст ер ст вом охорони здоров’я (ДБН В.2.2-10 Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я).
14.9 Регулювання мікроклімату
14.9.1
Мікрокліматична оцінка території населеного пункту повинна провадитися за трьома напрямами: забезпечення сприятливих умов на території забудови за комплексом кліматичних факторів (температура зовнішнього повітря, вітер, сонячна радіація); забезпечення достатньої інсоляції території і приміщень інсольованих будинків; забезпечення мінімізації тепловтрат бу динків і формування раціонального теплового режиму.
14.9.2
Розміщення та орієнтація житлових будинків повинні забезпечувати щоденну тривалість інсоляції відповідно до ДСП 173-96 та ДСТУ-Н Б В.2.2-27.
У житлових будинках меридіонального типу, де інсолюються всі кімнати квартири, а також при реконструкції житлової забудови або при розміщенні нового будівництва в особливо складних містобудівних умовах (історично цінне міське середовище, дорога підготовка території, зона за гальноміського і районного центру) допускається скорочення тривалості інсоляції приміщень на 0,5 год.
14.9.3
Розміщення та орієнтація громадських будинків повинні забезпечувати щоденну без пе рервну інсоляцію з урахуванням додатка Б протягом 3 год у приміщеннях: закладів до шкільної освіти (ігрових, спалень, ізоляторів, залів для фізкультурних та музичних занять); закладів загаль ної середньої освіти (початкові класи, 50 % навчальних кабінетів та класів, лабораторій, спальних кімнат, ізоляторів); закладів професійної (професійно-технічної) освіти та інших освітніх закладів (навчальні кабінети, не менше 75 % загальної кількості); закладів соціального забезпечення (жит лові кімнати, палати, ізолятори).
14.9.4
У IV фізико-географічній зоні (у II; IV; V архітектурно-будівельному районі) слід перед бачати захист будинків і територій від перегрівання шляхом застосування планувальних засобів та будинків, які забезпечують аерацію забудови, а також озеленення, обводнення, використання сонцезахисних засобів. При цьому слід забезпечувати планувальний зв’язок житлової забудови з прилеглими ландшафтами, а також рівномірний розподіл забудованих і відкритих озеленено обводнених територій.
14.10 Розвиток природоохоронних територій та охорона ландшафту
14.10.1
У складі містобудівної документації на державному та регіональному рівні слід відо бражати наявні та зарезервовані до заповідання об’єкти природно-заповідного фонду загально державного значення та їх визначені охоронні зони; на місцевому рівні об’єкти загальнодержавного та місцевого значення із визначеними охоронними зонами. Виключно для заповідників, за від сутності встановленої охоронної зони, слід відображати на матеріалах містобудівної документації відстань не менше 100 м від межі заповідника.
14.10.2
Озеленення населених пунктів та заміських територій слід проводити на підставі розроблення окремого проекту "Комплексної зеленої зони." Зовнішні межі КЗЗ треба проводити по межах землекористувань, природних рубежах, транспортних магістралях. У межах міст існуючі лісові ділянки треба переводити у міські лісопарки (парки) і відносити додатково до озеленених територій загального користування із розрахунку не більше 5 м2/люд.
В озелененні населених пунктів необхідно дотримуватись вимог щодо асортименту насаджень та їх фітоекологічних властивостей; не рекомендується використовувати плодові та алергічні породи. Дерева біля будинків не повинні перешкоджати інсоляції, аерації та освітлюваності тери торії.
Озеленені території загального користування повинні мати інженерне облаштування. Резер вування територій для відпочинку здійснюється на підставі оцінки ресурсного потенціалу із орієнтовним визначенням їх орієнтовної екологічної ємності, окремо для короткочасного та три валого відпочинку.
14.11 Планувальні обмеження
14.11.1
До планувальних обмежень відноситься система визначених чи нормативних санi тарно- захисних зон, санітарних розривів, охоронних зон, зон санітарної охорони від промислових, сільськогосподарських, комунальних, транспортних, курортних та інженерних об’єктів, що вста новлені ДСП 173-96.
14.11.2
Промислові підприємства I-V класу санітарної класифікації, що є джерелами забруд нення, відокремлюються від територій житлової забудови, ділянок громадських установ, закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, закладів охорони здоров’я та соціального захисту, оздоровчих, відпочинку та туризму, фізкультурно-оздоровчих та спортивних споруд, закладів культури та мистецтва, а також озеленених територій загального користування, місць тимчасового відпочинку, дачної, садової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ).
СЗЗ підприємств I-III класу шкідливості слід визначати від джерела забруднення, а при роз робленні містобудівної документації, за відсутністю їх визначення, допускається нормативну СЗЗ визначати від групового центру виробничих споруд, а для підприємств IV-Vкласу шкідливості – від виробничих будівель і споруд.
Розміщення нових підприємств та виробництв I- II класу шкідливості в межах населених пунктів не допускається.
Для існуючих підприємств в межах населених пунктів слід передбачати зниження їх шкідли вого впливу шляхом застосування новітніх технологій з екологізації виробництва.
Об’єкти спеціального призначення (військові частини особового складу та їх продов ольчо речові склади) повинні відокремлюватися від житлової забудови санітарними розривами не менше 50 м, матеріально-технічні склади для зберігання спецтехніки – не менше 100 м.
Об’єкти пенітенціарної системи слід розміщувати за межами населених пунктів з дотриманням розривів не менше 100 м до житлової забудови.
Склади вибухонебезпечних речовин та матеріалів слід розміщувати за межами населених пунктів на безпечній відстані, що визначається спеціальними розрахунками і встановлюється від межі населеного пункту. Такі об’єкти в межах населених пунктів слід передбачати до винесення.
Допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нор мативних рівнів, що не потребують обладнання під’їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу) у сельбищній зоні населеного пункту відповідно до ДСП 173-96.
14.11.3
У межах населених пунктів не слід розміщувати сільськогосподарські об’єкти I-II класу санітарної класифікації. Існуючі об’єкти підлягають трансформації з пониженням їх класу шкід ливості.
14.11.4
Санітарні розриви від об’єктів ветеринарного обслуговування без стаціонарних від ділень (ветлікарні, ветеринарні амбулаторії) не нормуються. Ветеринарні лікарні з обслуго ву вання великих тваринницьких ферм із стаціонарними відділеннями слід розміщувати за межами населених пунктів, не ближче 200 м від їх межі.
Для діючих (існуючих) скотомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин необхідно враховувати відповідні СЗЗ та забезпечувати вимоги [75],[76].
Створення нових скотомогильників не допускається.
В межах населених пунктів та за їх межами на відстані до 1 км забороняється застосування механічних засобів хімічного захисту плодових насаджень.
Розміщення інших сільськогосподарських об’єктів повинно відповідати вимогам ДСП 173-96.
Об’єкти комунального призначення життєдіяльності населених пунктів нормуються системою СЗЗ I-III класу санітарної класифікації (полігони твердих побутових відходів, сміттєпереробні під приємства, очисні споруди). Розміщення нових об’єктів слід передбачати за межами населених пунктів або в сформованих промислових чи комунальних зонах населених пунктів.
Нові місця поховання (кладовища традиційного захоронення) необхідно розміщувати за ме жами населених пунктів або в їх периферійній зоні. Житлова забудова, що знаходиться в межах СЗЗ діючого кладовища, підлягає першочерговому забезпеченню централізованим водопоста чанням. Кладовище підлягає закриттю із забороною повторного використання.
Для водозабірних споруд встановлюється І пояс зони санітарної охорони, який відображається згідно з спеціалізованим проектом або, за його відсутності, згідно з ДБН В.2.5-74. Зони контролю та спостережень (відповідно II та III пояси зони санітарної охорони) відображаються тільки згідно з спеціалізованим проектом.
Для курортів повинні враховуватись визначені зони санітарної охорони (відповідно – I, II, III) та режими їх використання. За відсутності їх визначення враховується тільки зона суворого режиму (1 зона).
14.11.5
Нові стаціонарні асфальтобетонні заводи слід розташовувати за межами населених пунктів, існуючі (у межах населених пунктів) підлягають екологізації виробничих процесів щодо зниження їх класу шкідливості з дотриманням розмірів СЗЗ відповідно до ДСП 173-96.
14.11.6
Лікарняні містечка спеціалізованого профілю, будинки для людей з інвалідністю і людей похилого віку, призначені для перебування хворих і підопічних протягом тривалого часу, слід розташовувати в межах населеного пункту поблизу закладів громадського обслуговування. Роз міщення соціальних закладів слід передбачати у центрі населеного пункту.
14.11.7
Автомобільні дороги I-IIІ технічної категорії слід передбачати в обхід населених пунктів.
У межах населених пунктів залізничні колії транзитного безперервного руху необхідно відо кремлювати від житлової забудови СЗЗ розміром 100 м, залізничні станції – 100 м, під’їзні колії – 50 м та відокремлювати від житлової забудови шумозахисними екранами.
У межах населених пунктів відстані від магістральної вуличної мережі до житлової забудови регламентуються рівнями акустичного забруднення та планом червоних ліній.
При розробленні містобудівної документації слід приймати нормативні СЗЗ та санітарні розриви до об’єктів транспортної інфраструктури (АЗС, СТО, гаражів, стоянок тощо).
Морські та річкові порти слід розміщувати за межами житлових територій вниз за течією 100,0 м.
Розташування аеродромів, аеропортів, в тому числі малої авіації, слід передбачати за межами населених пунктів з дотримання вимог [3], [6]. Визначені планувальні обмеження цих об’єктів враховуються відповідно до вимог СНиП 2.05.08-85.
Розміщення забудови навколо існуючих аеродромів в межах населених пунктів слід перед бачати з урахуванням зон обмеження забудови із умов авіаційного шуму та зон обмеження забудови по поверховості та за умов впливу електромагнітного випромінювання, що визначаються відповідною технічною документацією та надається експлуатантом аеропорту (аеродрому/верто дрому) та провайдером аеронавігаційного обслуговування, Державіаслужбою та/або Міноборони (відповідно до компетенції).
За відсутності вищезазначеної технічної документації орієнтовні параметри зон обмеження забудови із умов авіаційного шуму можуть прийматись за об’єктами-аналогами, що мають від повідний клас аеродрому.
За відсутності об’єктів-аналогів, параметри зони обмеження забудови із умов авіаційного шуму "Г" (бокове/торцеве віддалення) можуть прийматись: для аеропортів державного значення (орієн товно бокові віддалення від злітно-посадкової смуги) – 1000,0 м, торцеві – 4500 м; регіо нального та місцевого – 500,0 м / 2500 м; аеродроми для легких повітряних суден, в тому числі сільсько господарської та спортивної авіації – 300,0 м / 1000 м.
Магістральні трубопроводи (газо-, нафто-, аміако-, етиленопроводи) повинні проходити за межами населених пунктів з дотримання вимог щодо їх охоронних зон.
За умови неможливості дотримання розмірів охоронних зон необхідно передбачати технол о гічні заходи щодо зменшення їх нормативних розмірів.
З метою захисту населення від електричних полів ПЛ електропередач встановлюються СЗЗ вздовж трас ліній по обидва їх боки.
Теплові електростанції (ТЕС) повинні мати визначені СЗЗ.
Для нових окремо розташованих типів централізованих котелень (районні) СЗЗ повинна виз начатись розрахунковим методом.
Для інших котелень (вбудованих, прибудованих, дахових) СЗЗ визначається розрахунковим методом у складі розділу "Оцінка впливу на довкілля", що є невід’ємною частиною проектнок ошторисної документації.
Магістральні водоводи господарського призначення відкритого та закритого типу повинні мати зону санітарної охорони, що визначається проектом, а за його відсутності орієнтовні розміри можуть складати: від відкритих – 100 м; закритих – 50 м.
Для технологічних пульпопроводів гірничо-видобувної промисловості встановлюється охо ронна зона на підставі розроблення відповідного проекту. За відсутності такого проекту орієнтовні розміри слід визначати не менше 20 м в обидві сторони від зовнішньої стінки пульпопроводу.
14.11.8
Розміри СЗЗ для шламонакопичувачів металургійних підприємств і об’єктів енергетики (золовідвалів) визначаються розрахунком, але не менше 300 м. Для шламонакопичувачів хімічних та урановидобувних підприємств СЗЗ слід визначати відповідно до вимог ДСП 173-96.
Розміри СЗЗ від кар’єрів із видобутку залізних руд та гірських порід вибуховим способом; шламосховищ та шламовідстійників металургійного виробництва визначаються згідно з вимогами ДСП 173-96.
СЗЗ від кар’єрів видобутку гірських порід без застосування вибухових засобів визначаються відповідно до класу шкідливості базового підприємства.
14.11.9
Головні планувальні обмеження відображаються в масштабі основного креслення містобудівної документації.
Примітка.
Планувальні обмеження стосовно наявних об’єктів історико-культурної спадщини відображ а ються у складі історико-культурного опорного плану для населених пунктів, віднесених до історичних місць. Для інших населених пунктів відповідні обмеження відображаються на кресленнях опорного плану.