7 Виробничі території
До виробничих відносяться території підприємств, об’єктів, комунальних підприємств та об’єктів, транспортної інфраструктури, складської забудови, інноваційного розвитку (технопарки, індустріальні парки) в складі промислових зон, промислових районів, груп підприємств або роз ташованих окремо.
7.1 Інноваційні об’єкти виробничих територій
До інноваційних об’єктів виробничих територій слід відносити технопарки, індустріальні парки, виробничі території технополісів.
7.1.1
Містобудівний розвиток інноваційних територій передбачає:
а) розроблення містобудівної документації щодо розвитку промислових зон, промислових районів, груп підприємств з можливістю формування технопарків, індустріальних (промислових) парків, виробничих та інноваційно-технологічних кластерів;
б) розроблення програми перспективного розвитку промисловості, галузі (регіону, поселення);
в) раціональне використання земельних ресурсів за планом земельно-господарського устрою
територій;
г) стимулювання раціонального використання земельних ресурсів;
д) трансформацію виробничих територій з метою підвищення ефективності їх використання;
є) реконструкцію об’єктів інженерного забезпечення, які розміщуються на територіях інно ва ційного розвитку шляхом впровадженням методів ефективного використання інженерних та тери торіальних ресурсів з широким застосуванням ресурсозберігаючих технологій;
ж) оздоровлення річок і водойм, які розміщуються на територіях інноваційного розвитку шляхом
винесення за межі прибережних захисних смуг виробничих об’єктів, а також забезпечення від повідного режиму та умов використання промислових підприємств, розташованих на суміжних з водоохоронними зонами територіях;
з) розроблення містобудівної документації і заходів з ліквідації відвалів ливарного та інших виробництв, які розміщуються на територіях інноваційного розвитку, шляхом переробки і утилізації, подальшого проведення санації та рекультивації земель, визначення можливості їх подальшого використання;
и) розроблення пропозицій щодо оптимізації транспортних схем промислових формувань з урахуванням змін вантажообігу, пасажирських потоків, трансформації підприємств і чисельності працюючих.
7.2 Формування і планування виробничих територій
7.2.1
Розміщення виробничих територій не допускається:
а) у першому та другому поясі зони санітарної охорони джерел водопостачання;
б) у межах прибережних захисних смуг річок та водойм;
в) у першій зоні округу санітарної охорони курортів, а для кліматичних курортів в усіх зонах округу санітарної охорони, якщо об’єкти,що проектуються, не пов’язані безпосередньо з експлуа тацією природних лікувальних засобів курорту;
г) на землях рекреаційного і оздоровчого призначення;
д) на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
е) на землях історико-культурного призначення;
ж) у небезпечних зонах відвалів породи вугільних і сланцевих шахт або збагачувальних
фабрик;
и) у зонах активного карсту, зсувів, осідання або обвалення поверхні під впливом гірських розробок, селевих потоків і снігових лавин, які можуть загрожувати забудові та експлуатації підприємств;
к) на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами;
л) у зонах можливого катастрофічного затоплення в результаті руйнування гребель або дамб.
7.2.2
Відповідно до [2] допускається розміщення на прибережних ділянках річок та інших водойм гідротехнічних, гідрометричних та лінійних об’єктів, а також об’єктів навігаційного при значення. Планувальні відмітки майданчиків, на яких вони розміщуються, слід встановлювати щонайменше на 0,5 м вище від розрахункового найвищого горизонту води з урахуванням підпору і ухилу водотоку, а також нагону від розрахункової висоти хвилі. За розрахунковий горизонт слід приймати найвищий рівень води з ймовірністю його перевищення для підприємств та об’єктів оборонного значення один раз на 100 років, для інших підприємств – один раз у 50 років, а для підприємств зі строком експлуатації до 10 років – один раз на 10 років.
Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не від по відають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
7.2.3
Улаштування вантажних причалів, пристаней чи інших портових споруд слід розміщувати за течією ріки нижче сельбищної території.
7.2.4
Розміщення підприємств поблизу об’єктів з виготовлення і зберігання вибухових речовин, матеріалів і виробів на їх основі необхідно здійснювати з урахуванням меж небезпечних зон і районів.
7.2.5
При проведенні реконструкції, технічному переоснащенні існуючих промислових районів і груп підприємств доцільно ці території, в межах яких вони розміщені, планувально розподіляти на складові з урахуванням формування технопарків, технополісів, промислових і індустріальних парків на основі загальних архітектурно-планувальних рішень з вираженими планувальними ме жами. При цьому слід передбачати поєднання інженерно-технічної інфраструктури, допоміжних виробництв та об’єктів громадського обслуговування.
7.2.6
При плануванні виробничих територій слід передбачати:
а) функціональне зонування території з урахуванням технологічних зв’язків, відповідних санi тарно- гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу і видів транспорту, містобудівних обме жень;
б) раціональну організацію транспортної та інженерної інфраструктури з урахуванням вироб -
ничо-технічних зв’язків;
в) інтенсивне використання території, в тому числі наземний і підземний простір;
г) організацію єдиної мережі громадського обслуговування працюючих;
д) будівництво та введення в експлуатацію пусковими комплексами або чергами; е) благоустрій території;
ж) захист територій від небезпечних наслідків виробничої діяльності, ерозії, абразії, забо ло чування, засолення і забруднення підземних вод і відкритих водойм стічними водами, відходами виробництва;
и) відновлення (рекультивацію) відведених у користування земель, порушених в процесі вироб -
ничої діяльності, а також при будівництві.
7.2.7
За функціональним використанням територію підприємства слід розподіляти на зони:
а) передзаводську (за межами земельної ділянки підприємства або в її межах); б) виробничу;
в) підсобну;
г) складську.
7.2.8
У генеральних планах і схемах планування територій при розміщенні виробничих під приємств, технопарків, індустріальних парків у відповідних територіальних зонах слід визначати такі складові:
а) громадського центру;
б) підприємств, технопарків, у тому числі ділянок, які перебувають у складі технопарків, індустріальних парків;
в) загальних об’єктів допоміжних виробництв і господарств;
г) пожежних частин.
Розподіл на зони слід здійснювати з урахуванням конкретних містобудівних умов та особли востей виробництва.
7.2.9
Орієнтовні розміри передзаводських зон підприємств (га на 1000 працюючих) слід виз начати з розрахунку:
0,8 при кількості працюючих до 0,5 тис.;
0,7 » » » більше 0,5 до 1 тис.;
0,6 » » » від 1 до 4 тис.;
0,5 » » » від 4 до 10 тис.; 0,4 » » » більше 10 тис.
При визначенні розмірів передзаводських зон підприємств слід враховувати розрахункову кількість машиномісць на автостоянках для тимчасового зберігання автомобілів (таблиця 10.7), стоянок вантажного автотранспорту та благоустрою передзаводської території.
7.2.10
Відстані між будівлями, спорудами, в тому числі інженерними мережами, слід приймати не менше мінімально допустимих, при цьому щільність забудови ділянок (площадок) підприємств повинна бути не менше зазначеної у додатку Г.1.
7.2.11
Склад громадського центру виробничих територій слід визначати в кожному конкретному випадку з урахуванням розміщення виробничих об’єктів у планувальній структурі населеного пункту, кількості працюючих на підприємствах, наявності підприємств обслуговування в межах суміжної сельбищної території, виробничо-технологічних та санітарно-гігієнічних особливостей окремих підприємств.
7.2.12
У передзаводських зонах і в адміністративно-громадських центрах виробничих терито рій слід передбачати відкриті та/або закриті автостоянки для тимчасового зберігання легкових автомобілів. Відкриті автостоянки для тимчасового зберігання автомобілів людей з інвалідністю допускається розміщувати на території підприємства.
7.2.13
На підприємствах, де передбачається можливість використання праці осіб з обме же ними можливостями, які користуються кріслами колісними, входи у виробничі, адміністративно побутові та інші допоміжні будівлі повинні бути обладнані пандусами з ухилом не більше ніж 1:12 та іншими спеціалізованими підйомними пристроями.
7.2.14
У транспортних схемах промислових формувань необхідно передбачати:
а) поєднання транспортних споруд і обладнання для різних видів транспорту (суміщені авто мобільні та залізничні або автомобільні та трамвайні мости і шляхопроводи, загальне земляне полотно для автомобільних доріг і трамвайних колій, крім швидкісних видів транспорту);
б) використання споруд і обладнання, що проектуються для інших цілей (дамб водосховищ і гребель, водопропускних споруд), під земляне полотно і штучні споруди залізниць і автомобільних доріг;
в) можливість подальшого розвитку зовнішнього транспорту.
7.2.15
Ширину воріт автомобільних в’їздів на майданчик підприємства слід приймати по най більшій ширині застосовуваних автомобілів плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м, а ширину воріт для залізничних в’їздів – не менше 4,9 м.
7.2.16
Відстань від будівель та споруд до краю проїзної частини автомобільних доріг слід приймати відповідно до таблиці 7.1.
Таблиця 7.1 – Відстані від бортового каменю або краю укріпленої смуги узбіччя автомобільних доріг до будівель і споруд слід приймати не менше зазначених
Будівлі та споруди | Відстань, м |
1.Зовнішні межі стін будівель, включаючи тамбури та прибудови: а) за відсутності в’їзду в будівлю і за довжиною будівлі до 20 м | 1,5 |
б) те саме за довжиною будинку понад 20 м | 3 |
в) за наявності в’їзду в будівлю двохосьових автомобілів і автонавантажувачів | 8 |
г) за наявності в’їзду в будівлю тривісних автомобілів | 12 |
д) за наявності в’їзду в будівлю тільки електрокарів | 5 |
2. Осі паралельно розташованих залізничних колій, мм: 1520 (1524) | 3,75 |
750 | 3 |
3. Огорожа майданчика підприємства | 1,5 |
4. Зовнішні межі опор естакад і шляхопроводів, димових труб, стовпів, щогл, виступаючих частин будівель: пілястр, контрфорсів, зовнішніх сходів тощо | 0,5 |
5. Вісь залізничної колії, по якій перевозиться рідкий метал, шлак, візки зі злитками та виливницями, візки з мульдами і коробами для перевезення шихтових матеріалів | 5 |
Примітка 1.
Відстані від бортового каменю, кромки проїзної частини або укріпленої смуги узбіччя до стовбурів дерев або до чагарників повинні визначатися в залежності від породи дерев і чагарників з тим, щоб крона дерев з урахуванням її підрізування і чагарники не нависали над проїзною частиною або узбіччям.
Примітка 2.
При в’їзді в цех автомобілів з причепами відстань від стіни цеха до дороги слід визначати розрахунком.
7.2.17
Напівзамкнуті двори слід розташовувати довгою стороною паралельно переважному напрямку вітрів або з відхиленням не більше 45°, при цьому відкрита сторона двору повинна бути звернена на навітряну сторону вітрів переважного напрямку.
Ширина напівзамкненого двору при будівлях, освітлюваних через віконні отвори, повинна бути не менше півсуми висот до верхньої відмітки карнизу протилежних будинків, що утворюють двір, але не менше ніж 15 м.
За відсутності шкідливих виробничих виділень у простір двору його ширина може бути змен шена до 12 м.
7.2.18
Застосування будівель, що утворюють замкнуті з усіх боків двори, допускається тільки з дотриманням таких умов:
а) ширину двору рекомендується приймати не менше найбільшої висоти до верху карнизу
будівель, що утворюють двір, але не менше 18 м;
б) має бути забезпечене наскрізне провітрювання двору шляхом влаштування в будівлях отворів завширшки не менше 4 м і заввишки не менше 4,5 м (у кількості не менше двох) за можливості скупчення шкідливих речовин.
7.2.19
Для озеленення майданчиків підприємств, технопарків та території необхідно засто со вувати місцеві види деревно-чагарникових рослин з урахуванням їх санітарно-захисних та декора тивних властивостей і стійкості до шкідливих речовин, які виділяються підприємствами. Наявні деревні насадження слід, за можливості, зберігати.
7.2.20
На майданчиках підприємств, де можуть виділятися шкідливі речовини, не допускається розміщення деревно-чагарникових насаджень у вигляді щільних груп і смуг, що викликають скуп чення цих речовин.
7.2.21
Будівлі і споруди з урахуванням специфіки виробництва та природних умов доцільно розміщувати з обов’язковим дотриманням таких вимог:
а) поздовжні осі будівлі і світлові ліхтарі слід орієнтувати в межах від 45° до 110° до меридіану;
б) поздовжні осі аераційних ліхтарів і стіни будівель з прорізами, що використовуються для аерації приміщень, слід орієнтувати в плані перпендикулярно або під кутом не менше 45°до переважного напрямку вітрів літнього періоду року.
7.2.22
Будівлі і споруди з устаткуванням, яке спричиняє значні динамічні навантаження і вібрацію, слід розміщувати від будівель і споруд з виробництвами, особливо чутливими до вібрації, на відстані, яку визначають за підрахунками, з урахуванням геологічних умов території, фізико механічних властивостей грунту основи фундаментів, а також з урахуванням заходів для усунення впливу динамічних навантажень і вібрації на ґрунти.
7.2.23
Будівлі, споруди, відкриті установки з виробничими процесами, що виділяють в атмо сферу газ, дим і пил, вибухонебезпечні і пожежонебезпечні об’єкти не слід розташовувати по відношенню до інших виробничих будівель і споруд з навітряної сторони для вітрів переважного напрямку.
7.2.24
Охолоджувальні ставки, водойми, шламовідстійники тощо слід розміщувати так, щоб у разі аварії рідина при розтіканні не загрожувала затопленням підприємству або іншим пром ис ловим, житловим і громадським будівлям і спорудам.
7.2.25
Відстані між будівлями і спорудами в залежності від ступеня вогнестійкості і категорії виробництв слід приймати відповідно до розділу 15 "Протипожежні норми", таблиця 15.2.
7.2.26
Відстані від відкритих наземних складів до будівель і споруд, а також відстані між зазначеними складами слід приймати не менше зазначених у таблиці 15.6.
7.3 Зона науково-виробничої забудови
7.3.1
Технополіси і технопарки (далі – парки) є взаємопов’язаними (інтегрованими) об’єктами, що пов’язані розгалуженою інфраструктурою та розташовані на певній цілісній території.
7.3.2
У складі технопарку слід передбачати:
а) наукові центри;
б) офіси та лабораторії;
в) об’єкти експериментального (серійного) виробництва;
г) складські комплекси.
7.3.3
У складі технополісу на сельбищній території (громадської та житлової забудови) на земельних ділянках невиробничого призначення додатково також розміщуються:
а) готелі, житлові будинки для наукового та обслуговуючого персоналу;
б) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, медичні установи;
в) торговельні комплекси та розважальні центри, заклади громадського обслуговування,
спортивні споруди;
г) озеленені території.
7.3.4
У складі інноваційного парку, на сельбищній території (громадської та житлової забудови) на земельних ділянках невиробничого призначення додатково також розміщуються:
а) офіси керуючої компанії, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;
б) заклади вищої та професійної (професійно-технічної) освіти;
в) бізнес-кампуси, акселератори, фонди, компанії-резиденти і R&D лабораторії (Re search &
Devel opm ent – лабораторії з розвитку інноваційних технологій);
г) готелі, апартаменти для наукового та обслуговуючого персоналу;
д) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;
є) торговельні комплекси та розважальні центри, заклади громадського обслуговування; є) пожежнічастини;
ж) озеленені території.
7.3.5
У складі індустріального парку відповідно до містобудівної документації територія облаш тована відповідною інфраструктурою, у межах якої учасники можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, інформації і телекомунікацій, а також науково дослідну діяльність на умовах, визначених Законом "Про індустріальні парки", та відповідним договором.
7.3.6
При розробленні містобудівної документації слід визначати території для розміщення і розвитку наукових установ, які пов’язані з дослідницькою діяльністю і специфікою виробництва.
7.3.7
Для розміщення індустріальних, інноваційних парків слід використовувати території, вільні від забудови, території існуючих підприємств та промислових районів, які втрачають своє виробниче значення.
7.3.8
Індустріальні, інноваційні парки доцільно розташовувати в зоні забезпеченості надійної транспортної доступності автомобільними і залізничними магістралями, транспортними вузлами – морськими і аеропортами, вокзалами і логістичними центрами.
7.3.9
Архітектурно-планувальна організація інноваційних об’єктів виробництва має забезпе чу вати умови для здійснення наукової та/або виробничої підприємницької діяльності, раціональне розміщення їх потужностей.
7.3.10
На території технологічних парків виділяються наступні функціональні зони:
а) промислових і/або наукових об’єктів;
б) соціального, торговельного обслуговування;
в) адміністративного центру і загальних служб;
г) відкритих просторів загального користування;
д) парків;
е) інженерно-допоміжних об’єктів;
ж) дорожньої мережі.
7.3.11
Територію слід розподіляти на ділянки, підготовлені до забудови, призначені для оренди, лізингу або для продажу окремим користувачам та забезпечені необхідною транспортною, інженерною та інформаційно-комунікаційною інфраструктурою, рівень забезпеченості якою виз начається конкретними умовами і призначенням парку.
7.3.12
Необхідно передбачати ділянки різної величини для забезпечення можливих запитів ймовірних користувачів:
– малі підприємства від 400 м2 до 1500 м2; – середні підприємства від 1500 м2 до 6000 м2; – підприємства понад 6000 м2.
Допускається об’єднання кількох ділянок для одного користувача.
7.3.13
У структурі індустріальних парків для підтримки підприємців доцільно передбачати виробничі та/або дослідницькі будівлі чи споруди з використанням універсальних модульних блоків.
7.3.14
Залежно від містобудівних умов і завдань організації технологічного процесу доцільно використовувати:
– індивідуальні модульні будівлі – одно-триповерхові, призначені для одного користувача.Будівлі можуть бути одинарні, подвійні, з трьох і більше зблокованих модулів, і які найбільшою мірою відповідають забудові парків у периферійних районах міста та за його межами;
– багатомодульні будівлі – багатоповерхові і підвищеної поверховості кооперовані будівлі,внутрішній простір яких ділиться на окремі модульні приміщення, призначені для декількох різних користувачів (наукові, промислові, готелі, багатофункціональні будівлі тощо), територія яких знахо диться в загальному користуванні. Такі будівлі доцільно використовувати для забудови парків в серединній частині міста і при розміщенні в межах сельбищних територій.
7.4 Комунальна зона
7.4.1
Комунальна зона призначена для розміщення підприємств, які забезпечують обслуго ву вання об’єктів та систем соціальної, транспортної, інженерної інфраструктури, а також житлово комунального господарства і надають послуги мешканцям населеного пункту.
7.4.2
В межах комунальної зони допускається розміщення:
а) підприємств транспорту (трамвайних та тролейбусних депо, автобусних та таксомоторних
парків, депо метрополітену, гаражів, станцій технічного обслуговування автомашин, автозаправних станцій);
б) підприємств побутового обслуговування (фабрик-пралень, хімічного чищення одягу,
ремонту побутової техніки, одягу, меблів);
в) підприємств житлово-комунального господарства;
г) об’єктів та мереж інженерно-технічного забезпечення (інженерних мереж, систем або кому нікацій, які безпосередньо використовуються в процесі тепло-, газо-, електро-, водопостачання та водовідведення);
д) підприємств поводження з побутовими відходами;
е) територій місць поховання;
ж) пожежних частин.
7.5 Зона транспортно-складської забудови
7.5.1
Зону транспортно-складської забудови (логістичні, складські центри) доцільно розміщу вати у периферійній зоні населеного пункту або за його межами біля відповідних транспортних комунікацій.
7.5.2
При плануванні території логістичного центру доцільно передбачати розміщення інфор мац ійно-аналітичного пункту, а також:
– майданчиків для очікування розвантаження та завантаження автотранспорту;
– складських приміщень, обладнаних пристосуваннями для розвантаження і комплектаціївантажів;
– відкритих контейнерних майданчиків для зберігання контейнерів;
– парків автотранспорту електронавантажувачів, що забезпечують перевезення контейнерівміжнародного стандарту;
– залізничних станцій, що забезпечують подачу вагонів безпосередньо до розвантажувальнихмайданчиків складів і до контейнерних майданчиків;
– морських і річкових портів, в тому числі спеціалізованих;– пожежних частин.
7.5.3
При плануванні складських центрів слід враховувати специфіку їх організації та діяль ності.
7.6 Зона сільськогосподарських виробничих територій
7.6.1
Виробничі території сільських населених пунктів є їх функціональною частиною.
7.6.2
На цих територіях можуть бути розміщені різні типи агропромислових комплексів, під приємств і цехів галузевих господарських центрів виробничих об’єктів, які належать акціонерним товариствам, кооперативам, особистим селянським та фермерським господарствам тощо, а також підприємств несільськогосподарських галузей (філії підприємств, цехи, в тому числі виробничо технічного обслуговування і будівництва).
7.6.3
При організації сільськогосподарських виробничих територій, у тому числі фермерських господарств, перевагу доцільно віддавати розвиткові діючих виробничих потужностей, їх розши ренню, реконструкції і технічному переобладнанню за умови дотримання організаційно- госпо дарських, санітарно-гігієнічних, зооветеринарних, протипожежних та інших вимог.
7.6.4
Виробничі території слід формувати компактно, їх планування має забезпечувати коопе рацію розміщених виробництв, створення загальних систем інженерного забезпечення, транс портних комунікацій і об’єктів побутового обслуговування.
Щільність забудови ділянок (площадок) сільськогосподарських підприємств повинна бути не менше зазначеної у додатку Г.2.
Будівлі та споруди сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств відповідно до їх розмірів та потужності розміщуються:
– у виробничих зонах у межах населеного пункту та за його межами;
– на землях сільськогосподарського призначення (в тому числі земельних ділянках сільсько господарських підприємств, особистих селянських господарств та фермерські господарств) при дотриманні санітарно-гігієнічних, зооветеринарних та протипожежних вимог з урахуванням функ ціо нального зонування території (хуторська система).
Генеральні плани виробничих об’єктів, а також фермерських господарств, що розміщені поза межами населеного пункту, слід розробляти окремо.
Між підприємствами, установами, складами та відкритими майданчиками, що не є вибухота пожежонебезпечними, які не виділяють шкідливих речовин в обсягах, що не перевищують допустимі концентрації, не створюють акустичного забруднення та інших негативних впливів на навко лишнє природне середовище та територією житлової забудови населеного пункту має встанов люватися санітарно-захисна зона розміром не менше ніж 50 м.
Розміщення і визначення допустимих потужностей тваринницьких ферм у малих сільсько господарських підприємствах, особистих селянських та фермерських господарствах здійснюється відповідно до техніко-економічних обґрунтувань.
7.6.5
Розміщення сільськогосподарських комплексів і підприємств повинно забезпечувати збереження природного середовища, виключати можливість розвитку ерозійних процесів, забруд нення ґрунтів і водних джерел відходами виробництва.
Розміщення будинків, споруд і комунікацій сільськогосподарських підприємств не допуска ється:
– у зонах сельових потоків, снігових лавин та зсувів;
– у першій та другій зонах санітарної охорони курортів;
– на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів;
– на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами;
– у межах прибережно-захисних смуг річок та інших водойм, на землях об’єктів природно- заповідного фонду та їх охоронних зон, зонах охоронюваного ландшафту, окрім сінокосіння;
– на землях історико-культурного призначення;
– у зонах охорони пам’яток культурної спадщини.
На територіях, де залягають корисні копалини, як виняток допускаються тимчасові споруди сільськогосподарських підприємств, які можуть функціонувати включно до початку видобування корисних копалин.
У першому, другому поясах зон санітарної охорони джерел водопостачання не допускається розміщення:
– тваринницьких ферм, птахофабрик, тепличних підприємств;
– відкритих майданчиків для зберігання автомашин та розміщення сільськогосподарськихремонтних майстерень, складів мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також складів паливно мастильних матеріалів, місць поховань, скотомогильників, полів зрошення та фільтрації гноє сховищ, силосних траншей та інших сільськогосподарських об’єктів, які мають вплив на мікробне зараження підземних вод.
У третьому поясі зон санітарної охорони джерел водопостачання не допускається розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, отрутохімікатів та інших об’єктів, що можуть спричинити хімічне забруднення підземних вод.
7.6.6
При взаємному розміщенні виробничої і сельбищної територій слід передбачати між ними відповідні санітарно-захисні зони згідно з ДСП 173-96. При взаємному розміщенні сільсько господарських підприємств різних галузей тваринництва, птахівництва і деяких інших об’єктів, а також при взаємному розміщенні тваринницьких комплексів і об’єктів з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції слід забезпечувати зооветеринарні розриви.
Будівлі та споруди з технічними процесами, які є джерелом викидів в навколишнє природне середовище шкідливих речовин, повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами від межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, нав чаль них, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд тощо, а також територій парків, садів, скверів та інших об’єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садів ницьких товариств та інших прирівняних до них об’єктів.
Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об’єктів і комплексів до меж житлової забудови визначаються у відповідності з вимогами ДСП 173-96.
У санітарно-захисних зонах допускається розміщення складів (сховищ) зерна, фруктів, овочів і картоплі та будівель і споруд, які вказані в санітарних нормах проектування промислових підприємств.
7.6.7
Особисті селянські та фермерські господарства у селищах та селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 30 голів, овець від 10 до 50 голів, птиці від 30 до 100 голів санітарно-захисна зона має становити не менше 50 м від житлової забудови за умови дотримання встановлених вимог щодо утилізації відходів їх життєдіяльності.
Фермерські господарства у селищах, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 31 до 200 голів, овець – від 50 до 1000 голів, птиці – від 100 до 1000 голів необхідно розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон згідно з ДСП 173-96.
Для фермерських господарств, що належать до підприємств змішаного типу, санітарно-захисну зону слід приймати більшою з тих, що потребують окремі типи тваринницьких будівель, або окремі виробництва, але не менше ніж 100 м від житлової забудови.
При архітектурно-планувальній організації особистих селянських та фермерських господар ств здійснюється розмежування виробничої та житлової зони. Не допускається блокування житлових приміщень з виробничими фермерськими приміщеннями.
Примітка.
Утримання худоби у меншій кількості ніж позначено в нормах допускається згідно з санi тарними і зооветеринарними нормами на присадибних ділянках без їх розмежування та функціонального розподілу.
При утриманні в особистих селянських та фермерських господарствах разом поголів’я великої рогатої худоби, свиней, овець та інших тварин в одній будівлі проводиться розподіл приміщень на ізольовані секції для окремих тварин. При вигульному утриманні птиці відстань до тваринницьких приміщень повинна бути 100 м, при клітковому утриманні – 50 м.
Енергоємкі підприємства малих сільськогосподарських підприємств особистих селянських та фермер ських господарств слід розміщувати з урахуванням можливого використання нетрадиційних джерел енергії (низькопотенційної та викидної теплоти ТЕС, ТЕЦ, АЕС, газокомпресорних станцій, сонячної енергії, енергії вітру, використання вторинних енергоресурсів промислових підприємств тощо).
7.6.8
У санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань, пралень і гаражів за умови, що частка забудови не буде перевищувати 10 % усієї території санітарно-захисної зони.
Розміщення спортивних споруд, парків, дитячих установ, лікувально-профілактичних і оздо ров чих установ, а також насадження плодовоягідних дерев та чагарників на території санітарно захисної зони не допускається.
У межах території санітарно-захисної зони завширшки 100 м і більше з боку сельбищної території слід передбачати смугу деревно-чагарникових насаджень завширшки не менше 50 м, а з шириною зони до 100 м – не менше 20 м.
Вздовж межі території виробничої зони, а також для відокремлення виробничих комплексів один від одного слід передбачати улаштування смуг зелених насаджень завширшки не менше 5 м.
Зелені насадження для захисту водозабірних споруд з підземних джерел слід розміщувати на межі першого поясу зони санітарної охорони на відстані не менше 30 м від підземного джерела і водозабірних споруд.
Шумозахисні зелені насадження слід передбачати у вигляді смуг як з боку джерела шуму, так і з боку об’єктів, що захищаються від шуму (у комплексі з іншими шумозахисними заходами).
7.6.9
Тваринницькі, птахівницькі, звірівницькі ферми, ветеринарні установи, склади мінер аль них добрив і хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку відносно інших сільськогосподарських об’єктів.
При розміщенні складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин повинні бути проведені заходи, що виключають попадання шкідливих речовин у водойми, грунт і атмосферне повітря.
Склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин належить розташовувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських водоймищ. У випадку особливої необхідності припускається зменшувати відстань від указаних складів за умовами узгодження з органами, які здійснюють охорону рибних запасів відстані від складів мінеральних добрив та пестицидів до сільськогосподарських підприємств, поверхневих водних об’єктів, джерел централізованих систем водопостачання, водопровідних споруд визначаються згідно з вимогами ДСП 173-96.
7.6.10
Території виробничих зон не повинні розділятися на відокремлені частини магістраль ними залізницями або автомобільними дорогами.
7.6.11
Розміщення сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд на приаеродромній території допускається за умови додержання вимог [6].
На приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об’єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства. Будівництво об’єктів на приаеродромній території можливо здійснювати з урахуванням того, що на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження.
До такої діяльності належать:
будівництво, вибухові роботи;
діяльність, що сприяє скупченню птахів;
установлення радіовипромінювальних пристроїв;
роботи, пов’язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повi тряний простір;
роботи, пов’язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів;
діяльність, пов’язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можутьпогіршувати видимість у районі аеродрому;
будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зеленихнасаджень.
Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота, зокрема, таких об’єктів будівництва та реконструкції: повітряних ліній електрозв’язку та електро постачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об’єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об’єктів з викидом відкритого полум’я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв’язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення.
7.6.12
Сільськогосподарські підприємства, що виділяють в атмосферу значну кількість диму, пилу або хімічних речовин з неприємним запахом, та речовин, шкідливих для організму людини, не допускається розміщувати в замкнутих долинах, котловинах, біля підніжжя гір та інших тери торіях, не забезпечених природним провітрюванням.
7.6.13
Санітарно-захисна зона від гноєсховищ фермерських господарств має визначатися як від тваринницьких ферм (у складі якої є гноєсховище) відповідної потужності згідно з обов’язковим дотриманням вимог ДСП 173-96.
7.6.14
Транспортні зв’язки виробничої та сельбищної територій, а також зв’язки з сільсько господарськими угіддями та іншими об’єктами сільськогосподарського призначення слід забез печувати мережею доріг.
7.6.15
Вибір виду транспорту слід здійснювати на основі техніко-економічних розрахунків, віддаючи перевагу безрейковому транспорту.
7.6.16
Автомобільні дороги в межах виробничих майданчиків слід проектувати з урахуванням рельєфу місцевості та технологічних вимог за прямокутною замкнутою (кільцевою), тупиковою або змішаною схемами. На великих сільськогосподарських підприємствах перевагу необхідно віддавати схемам доріг з кільцевим рухом транспортних засобів.
При влаштуванні тупикових доріг (проїздів) в кінці тупиків повинні бути передбачені майданчики прямокутні або грушовидні, у формі петлі об’їзди для розвороту транспортних засобів, у тому числі пожежних автомобілів розміром не менше ніж такі, що забезпечують розворот відповідних транс портних засобів з урахуванням їх технічних характеристик. Для великогабаритних сільськог ос подарських машин розміри майданчиків повинні бути збільшені до розмірів, які забезпечують розворот відповідних транспортних засобів.
7.6.17
Ширину проїзної частини та узбіччя внутрішньомайданчикових доріг слід приймати в залежності від їх призначення та організації руху транспортних засобів.
7.6.18
Ширину проїздів на території сільськогосподарських підприємств слід визначати за умови створення найбільш компактного розміщення транспортних та піших доріг, інженерних мереж, смуг озеленення. При цьому слід враховувати можливості снігових заносів доріг.
7.6.19
На генеральному плані сільськогосподарських підприємств, площа яких перевищує 5 га, слід передбачати не менше двох в’їздів, відстань між якими по периметру огорожі повинна бути не більше 1500 м.
7.6.20
При використанні відходів виробництва при будівництві доріг слід враховувати їх можливу агресивність та токсичність по відношенню до навколишнього природного середовища.
7.6.21
Траси доріг, за можливості, слід прокладати по межах полів сівозмін та межах угідь господарств.