5 Просторово-планувальна організація територій

5.1

У процесі містобудівного проектування території на місцевому рівні визначаються території:

сельбищна, виробнича, рекреаційна та ландшафтна, у межах яких окремі земельні ділянки мають бути планувально об’єднані у такі функціональні зони:

– житлової та громадської забудови, яка складається з прибудинкових територій багато квартирних будинків, земельних ділянок садибних будинків, гуртожитків, а також земельних діля нок, на яких розташовуються заклади дошкільної освіти, загальної середньої освіти, громадські центри мікрорайонів, заклади охорони здоров’я, соціального захисту, культури та мистецтва, фізкультурно-оздоровчі і спортивні споруди, підприємства торгівлі і харчування, побутового обслу говування, органи державної влади та місцевого самоврядування, громадських та релігійних орга нізацій, фінансово-кредитних установ, науково-дослідних та проектних організацій;

– виробничої забудови, на якій розташовані підприємства промисловості, енергетики, сільсь кого, лісового, водного господарства та інших виробничих об’єктів;

– комунально-складської забудови, на якій розташовані підприємства складського господ ар ства, житлово-комунального господарства, поводження з побутовими відходами, зооветеринар ного обслуговування, території місць поховання, пожежно-рятувальних підрозділів;

– ландшафтні та рекреаційні;

– курортно-оздоровчі;

– озеленених територій, що складаються із зелених насаджень загального користування, зеле них насаджень обмеженого користування та зелених насаджень спеціального призначення;

– природоохоронного призначення;

– історико-культурного призначення;

– транспортних комунікацій(транспортної інфраструктури), що складаються з вулиць, доріг,об’єктів підприємств та мереж міського і зовнішнього транспорту;

– інженерних комунікацій (інженерної інфраструктури), яка включає території інженерних спо руд і мереж;

– спеціального призначення, яка включає території закладів і організацій органів державноївлади з питань оборони та безпеки, військових містечок, пенітенціарних установ, режимних об’єктів зв’язку.

5.2

У процесі містобудівного проектування територій на регіональному рівні визначаються зони:

– містобудівного освоєння, яка включає території житлової, громадської, виробничої, кому нально- складської забудови, озеленення, а також об’єктів інженерної і транспортної інфра струк тури;

– переважно сільськогосподарського та лісогосподарського використання, яка включає сіль ськогосподарські угіддя, землі лісогосподарського призначення, сільськогосподарські та лісо госпо дарські підприємства та мисливські угіддя;

– природоохоронного призначення, яка включає території та об’єкти природно-заповідногофонду (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки та інші природоохоронні території);

– оздоровчого та рекреаційного призначення;

– історико-культурного призначення, яка включає території, на яких розташовані пам’яткикультурної спадщини, пам’ятки, що внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зони охорони (буферні зони) пам’яток культурної спадщини, історико-культурні заповідники, історико культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби, історичні ареали населених місць.

5.3

Зонування території населених пунктів здійснюється за ознаками:

– функціонального використання – функціональне зонування;

– граничних значень показників щільності проживаючих осіб на 1 га, а також поверховостізабудови – будівельне зонування:

– за показниками співвідношення площ забудованих та відкритих просторів, у тому числіозеленених територій – ландшафтне зонування;

– за розташуванням об’єктів містобудування відносно центру населеного пункту: центральна(з визначенням меж ядра центру для найкрупніших, крупних та великих міст), серединна та периферійна частини.

Примітка 1.

Зонування території населених пунктів виконується з урахуванням природоохоронних, екологічних, історико-культурних та інших планувальних обмежень.

Примітка 2.

Межі зон визначаються з урахуванням особливостей природних чинників, історичної ево люції міського планування, особливостей трасування мереж транспортної та інженерної інфраструктури.

5.4

Під час планування території враховуються: цільове призначення існуючих земельнихділянок, їх правовий режим, юридично установлені межі, визначені види містобудівної діяльності, кількісні параметри, їх взаємне розташування у просторі, а також просторове розміщення елементів соціальної, транспортної та інженерної інфраструктури.

5.5

Містобудівна організація території населеного пункту має формуватися в напрямках:

– функціональному (функціонально-планувальна структура);– морфологічному (архітектурно-планувальна структура); – соціальному (соціально-планувальна структура).

5.6

Функціонально-планувальна структура формується шляхом відповідного розміщення діля нок, призначених для різних видів соціальної, виробничої, рекреаційної, комунікаційної діяльності.

Примітка.

Окремі ділянки території природно-ландшафтного комплексу слід розглядати в якості еле ментів цілісної (неперервної) системи озеленених територій міста і його приміської зони

5.7

Архітектурно-планувальна структура передбачає формування інфраструктури транс порт ного- пішохідного (велосипедного) руху (найбільш поширені схеми магістралей – радіальна, радіально-кільцева, прямокутна, діагональна, гексагональна тощо).

Основним елементом архітектурно-планувальної структури міста є частина території, обме жена магістральними вулицями міського та районного значення (міжмагістральна територія). У межах міжмагістральних територій розміщуються житлові вулиці та мікрорайони з забудовою різного функціонального призначення (рисунок 2).

Міжмагістральна територія має бути об’єктом розроблення містобудівної документації на стадії детального плану території.

Рисунок 2 – Архітектурно-планувальна структура

5.8

Соціально-планувальна структура – це просторове розміщення центрів громадськогообслу говування населення різних рівнів і територій їхнього впливу: мікрорайон (квартал або групи кварталів, об’єднаних повним комплексом об’єктів повсякденного обслуговування), житловий (промисловий, ландшафтний, рекреаційний) район, планувальний район, планувальна зона, місто (рисунок 3).

Мікрорайон формується за принципами:

а) чіткого функціонального зонування території;

б) повного комплексу підприємств і закладів повсякденного обслуговування населення (зак лади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, підприємства торгівлі, підприємства громадського харчування та приймальні пункти підприємств побутового обслуговування), зупинки громадського транспорту та місць постійного зберігання автомобілів що належать мешканцям, ландшафтні та рекреаційні території загального користування (сади, сквери та бульвари) в радіусі пішохідної доступності;

в) розділення пішохідних і транспортних шляхів.

Площа мікрорайону з повним комплексом підприємств і закладів повсякденного обслу го вування населення – 15-60 га – визначається в залежності від містобудівної ситуації та плану вальної організації території населеного пункту. Пішохідна доступність об’єктів повсякденного обслуго вування – 500 м.

Житловий район може складатись із двох або більше мікрорайонів та комплексу підприємств і закладів періодичного обслуговування населення (громадського центру житлового району, полiклініки та інших закладів, об’єктів комунального господарства, території зелених насаджень загального користування районного значення – парки, сади, сквери та бульвари тощо). Містить магістралі районного значення, житлові вулиці, проїзди.

Площа території житлового району – 60 га – 400 га.

Планувальний район формується із житлових, виробничих і громадських територій. Містить підприємства і заклади епізодичного культурно-побутового та всіх інших видів обслуговування населення, комунальні установи і підприємства, території зелених насаджень загальноміського значення – лісопарки, парки, сади, сквери та бульвари, вулично-дорожню мережу.

Площа території планувального району 400 га – 1500 га.

Планувальна зона є елементом соціально-планувальної структури найкрупніших міст, зона впливу якого поширюється на частину прилеглої території міста і приміської зони.

Формування планувальних зон у найкрупніших та крупних містах може здійснюватися шляхом поєднання суміжних планувальних районів з високим ступенем працезбалансованості з форму ванням багатофункціональних центрів прикладання праці та обслуговування.

Громадський центр планувальної зони, розрахований на обслуговування населення міста і приміської зони, слід розташовувати на головних (міжміських) транспортних магістралях з радіусом обслуговування 4 км – 6 км у межах міста та 30 км – 40 км – у приміській зоні.

Площа території планувальної зони – 10 тис. га і більше. Чисельність населення – 500-800 тис. осіб.

Рисунок 3 – Соціально-планувальна структура

5.9

При формуванні функціонально-планувальної структури міста слід прагнути до компакт ного розвитку його плану шляхом підвищення інтенсивності використання території з урахуванням неоднорідності функціонально-планувальних якостей територій, які визначаються різною інтенсив ністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності.

Містобудівну цінність території населеного пункту слід визначати за оцінками її доступності відносно житлових районів, місць прикладання праці, установ обслуговування загальноміського значення, місць масового відпочинку з урахуванням їх розміщення у зонах різної містобудівної якості, що визначаються відповідно до генерального плану.

5.10

Граничні показники доступності окремих об’єктів обслуговування для мешканців слід приймати згідно з таблицею 5.1.

Таблиця 5.1 – Граничні показники доступності (радіуси обслуговування) до об’єктів надання послуг населенню

№ з/п	Рівень соціально-планувальної структури	Радіус обслуговування, м
1	Мікрорайон	500
2	Житловий район	1000-1500*
3	Планувальний район	1500-2000*
4	Планувальна зона	4000-6000*
* Транспортна доступність.

5.11

Показники пішохідної доступності до об’єктів обслуговування допускається зменшувати залежно від ухилу рельєфу. Допустимі відстані до об’єктів обслуговування при різних ухилах рельєфу наведено у додатку Е.6.

5.12

У межах сельбищних територій, окрім житлової забудови, допускається розташування інших об’єктів:

– громадського призначення; – виробничих, за умови відсутності шкідливих викидів, що вимагають створення санітарно- захисних зон; – рекреаційного та оздоровчого призначення; – озеленених територій загального і обмеженого користування;– об’єктів і мереж транспортної інфраструктури; – об’єктів і мереж інженерної інфраструктури.

5.13

У межах виробничих територій, окрім виробничих об’єктів, можуть бути розташованіоб’єкти громадського призначення, озеленені території, об’єкти і мережі транспортної та інженерної інфра структури.

5.14

У межах ландшафтних та рекреаційних територій загального користування допускаєтьсярозміщення об’єктів спорту, комунального обслуговування, підприємств громадського харчування. Розміщення об’єктів житлового, громадського та виробничого призначення, безпосередньо не пов’язаних з функціонуванням територій ландшафтних та рекреаційних територій, забороняється.

Функціональне використання та баланс озеленених і забудованих територій визначається у містобудівній документації.

5.15

З метою відображення меж зон з відповідними регламентами, що обмежують містобудівну діяльність на певних територіях, в містобудівній документації визначаються червоні, блакитні, зелені та жовті лінії, а також лінії регулювання забудови.

Розташування житлових будинків у межах виробничих зон не допускається.