11 Інженерна інфраструктура
11.1 Водопостачання, каналізація
11.1.1
Розрахунок систем водопостачання, каналізації населених пунктів та територій, вибір джерел господарсько-питного та виробничого водопостачання, визначення площ під споруди водопостачання та каналізації слід виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-74, ДБН В.2.5-75 та ДСП 173-96, ДСП 2.2.4-171-10.
11.1.2
При вирішенні питань водопостачання і каналізації у містобудівній документації для усіх груп водокористувачів слід виконувати:
– оцінку умов водопостачання та каналізації, як елементів комплексної оцінки розвитку насе лених пунктів та територій;
– визначення продуктивності систем на розрахункові етапи;
– розроблення принципових схем, узгоджених з планувальною структурою, функціональнимзонуванням відповідної території.
11.1.3
Продуктивність систем водопостачання та каналізації новоутворюваних населених пунк тів повинна визначатися за розрахунковими витратами найбільшого водоспоживання на добу (з про типожежними витратами) та водовідведення від усіх груп водокористувачів із застосуванням коефіцієнта максимальної добової нерівномірності згідно з вимогами ДБН В.2.5-74 та ДБН В.2.5-75.
11.1.4
Проектування та влаштування протипожежного водопостачання для зовнішнього поже жогасіння АЗС слід здійснювати згідно з вимогами ДБН В.2.5-74.
11.1.5
Зовнішнє пожежогасіння АЗС слід передбачати від водойми (пожежного резервуара) або не менш ніж від двох пожежних гідрантів. При розрахунках витрати води на зовнішнє пожежогасіння та місткості пожежних резервуарів необхідно врахувати витрати води на охолодження наземних резервуарів палива (не менше ніж 15 л/с) та охолодження автоцистерни і наземно розташованого обладнання (не менше ніж 0,1 л/с на 1 м2 поверхні, що захищається)".
11.1.6
Зазначені водойми (пожежні резервуари), гідранти повинні розташовуватися на відстані не ближче ніж 35 м від резервуарів палива та паливороздавальних колонок.
11.1.7
Загальна місткість водойм, пожежних резервуарів для АЗС рідкого моторного палива, АГНКС має становити не менше 100 м3. Їх слід розташовувати на відстані не більше ніж 200 м від АЗС.
11.1.8
Для БП АЗС загальна місткість зазначених водойм, пожежних резервуарів повинна становити не менше 200 м3.
11.1.9
Зовнішнє протипожежне водопостачання АЗС, які розташовані поза населеними пунк тами, дозволяється не передбачати в таких випадках:
– на АЗС рідкого моторного палива, де застосовуються підземні резервуари та відсутні при міщення обслуговування;
– на АГНКС, якщо відсутні приміщення обслуговування.
На зазначених АЗС необхідно передбачати додатково пересувні установки порошкового поже жо гасіння з масою заряду вогнегасного порошку не менше 240 кг.
11.1.10
БП АЗС незалежно від місця їх розміщення повинні бути оснащені зовнішнім проти пожежним водопостачанням.
11.1.11
Для попередніх розрахунків в містобудівній документації норми споживання питної води (водовідведення) слід приймати згідно з вимогами ДБН В.2.5-64 та ДБН В.2.5-74.
11.1.12
Для попередніх розрахунків водоспоживання на утримання худоби, птахів і звірів на фермах слід приймати показники згідно з відповідними відомчими нормами технологічного проек тування.
11.1.13
Для влаштування поливальних водопроводів в якості джерел водопостачання доцільно використовувати місцеві водотоки, водойми, ґрунтові води, доочищені стічні води. За неможливості або економічної недоцільності влаштування окремих поливальних водопроводів, для попередніх розрахунків потреби у воді на поливання-миття міських територій із загальноміських систем слід використовувати норми ДБН В.2.5-64.
11.1.14
Водозабори із поверхневих джерел господарсько-питних водопроводів слід розміщу вати у районах, які забезпечують організацію зон санітарної охорони, вище випусків стічних вод населених пунктів, а також стоянок суден, лісових бірж, товарно-транспортних баз і складів, логістичних центрів.
Місця випуску стічних вод повинні бути розміщені нижче за течією річки від проектної межі населеного пункту і усіх місць його водокористування з урахуванням можливості зворотної течії при нагінних вітрах і при зміні режиму роботи ГЕС. У групових системах населених пунктів наведені вище вимоги відносяться до міста-центра і місць відпочинку систем розселення.
При суцільній забудові населених пунктів вдовж річки, насамперед в гірській місцевості, розміщення очисних споруд та випуски стічних вод допускається в межах поселень за умови належного очищення стічних вод.
За відсутності централізованої каналізації в населених пунктах альтернативним варіантом каналізування для районів новобудов може бути влаштування локальних малих каналізаційних очисних споруд глибокої очистки з дотриманням санітарних розривів і забезпеченням контролю рівня очистки стоків.
11.1.15
Розміщення споруд водопостачання і каналізації повинне бути ув’язане з перспек тивним територіальним розвитком населених пунктів.
11.1.16
Для попередніх розрахунків площу території для споруд водопідготовки і каналізаційних очисних споруд слід приймати за таблицею 11.1. Площа території для споруд водопідготовки і каналізаційних очисних споруд уточнюється проектом.
Таблиця 11.1 – Площа території для споруд водопідготовки і каналізаційних очисних споруд
Споруди водопідготовки | Каналізаційні очисні споруди | ||||
Продуктивність, тис. м3/добу | Площа, га | Продуктивність, тис. м3/добу | Площа, га | ||
очисних споруд | мулових майданчиків | доочищення на біоставках | |||
До 0,8 | 1 | До 0,7 | 0,5 | 0,2 | – |
Більше 0,8 до 12 | 2 | Більше 0,7 до 17 | 4 | 3 | 3 |
Більше 12 до 32 | 3 | Більше 17 до 40 | 6 | 9 | 6 |
Більше 32 до 80 | 4 | Більше 40 до 130 | 12 | 25 | 20 |
Більше 80 до 125 | 6 | Більше 130 до 175 | 14 | 30 | 30 |
Більше 125 до 250 | 12 | Більше 175 до 280 | 18 | 55 | – |
Більше 250 до 400 | 18 | ||||
Більше 400 до 800 | 24 | ||||
Примітка 1.
При більшій продуктивності споруд площу слід визначати за проектами- аналогами.
Примітка 2.
При застосуванні аеротенків-освітлювачів коридорного типу площа очисних споруд зменшу ється у два рази, при застосуванні аеротенків колонного типу – у 5 разів.
11.1.17
Зони санітарної охорони водозабірних споруд господарсько-питного водопостачання повинні визначатися відповідно до вимог ДБН В.2.5-74.
11.1.18
Для споруд водопідготовки встановлюється санітарно-захисна смуга завширшки 100 м від першого поясу зони санітарної охорони. Режим використання санітарно-захисної смуги при рівнюється до режиму другого поясу зон санітарної охорони джерела водопостачання.
У разі розташування майданчика водопровідних споруд у межах другого поясу зони санітарної охорони джерела водопостачання санітарно-захисна смуга від водопровідних споруд не вста новлюється.
При розташуванні майданчика водопровідних споруд на території, де неможливе забруднення ґрунту та підземних вод, а також розташованих у сприятливих санітарних, топографічних та гідрогеологічних умовах, ширину санітарно-захисної смуги допускається зменшувати до 30 м у відповідності з ДСП 173-96.
Ширина санітарно-захисної смуги водоводів та водопровідних мереж, що проходять по неза будованій території, встановлюється (від зовнішньої стінки водоводу):
– при прокладанні в сухих ґрунтах та умовному діаметрі до 1000 мм включно не менше ніж 10 м,а при більшому діаметрі – не менше ніж 20 м;
– при прокладанні в мокрих ґрунтах (незалежно від умовного діаметра) не менше ніж 50 м.
– при прокладанні водоводів по забудованій території ширину санітарно-захисної смуги слідпризначати згідно з вимогами ДБН В.2.5-74, за умов облаштування мереж у захисних водо не проникних футлярах ширину санітарно-захисної смуги допускається визначати не менше ніж 5 м.
11.1.19
Основні водоохоронні та санітарні заходи на території зони санітарної охорони під земних і поверхневих джерел водопостачання та майданчиків споруд водопідготовки необхідно визначати відповідно до вимог ДБН В.2.5-74.
11.1.20
Розміри СЗЗ від каналізаційних очисних споруд і насосних станцій до об’єктів житлової забудови, громадських установ, будинків і споруд, продовольчих складів, підприємств харчової промисловості слід визначати згідно з Додатком И.3.
11.1.21
Водовідведення стічних вод у населених пунктах рекомендується передбачати за такими системами: роздільній, напівроздільній, змішаній.
Каналізування промислових підприємств рекомендується передбачати за повною роздільною системою.
Очисні споруди населених пунктів та промислових підприємств проектують з урахуванням розрахункової витрати стічних вод і сумарної кількості забруднювальних речовин, враховуючи вимоги ДБН В.2.5-75.
11.1.22
На каналізаційних самопливних і напірних мережах необхідно передбачати захисні охоронні зони, розміри яких слід визначати відповідно до вимог ДБН В.2.5-75.
11.1.23
Очищення стічних вод в селищах і сільських населених пунктах слід передбачати згідно з вимогами ДБН В.2.5-75.
11.2 Санітарне очищення
11.2.1
Стратегія поводження із твердими побутовими відходами повинна базуватись на "Схемах санітарного очищення населених пунктів"
Норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів визначаються згідно з вимогами [45], а при розробленні генеральних планів населених пунктів та детальних планів території для новоутворюваних населених пунктів – відповідно до таблиці 11.2.
Таблиця 11.2 – Норми утворення твердих побутових відходів
Об’єкти утворення твердих побутових відходів | Розрахункова одиниця | Річна норма утворення твердих побутових відходів на розрахункову одиницю | |
кг | м3 | ||
В середньому по населеному пункту з урахуванням організацій та установ, маятникової міграції | 1 мешканець | 300-350 | 1,8-2,5 |
Сміття з удосконаленого покриття доріг та площ | 1 м2 площі | 3-15 | 0,005-0,025 |
Садові відходи від зелених насаджень | 1 м2 площі | – | 0,008 |
Примітка.
Норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів для населених пунктів курортного значення необхідно збільшувати на 30-50 %.
Розміри земельних ділянок підприємств і споруд з транспортування, знешкодження і переробки твердих побутових відходів слід визначати за таблицею 11.3.
Таблиця 11.3 – Розміри земельних ділянок підприємств і споруд з транспортування, знешкодження і переробки твердих побутових відходів
Підприємства і споруди | Розміри земельних ділянок на 1000 т твердих побутових відходів за рік, га |
Об’єкти сортування та утилізації побутових відходів | 0,09 |
Полігони твердих побутових відходів | 0,02-0,05 |
Об’єкти перероблення органічної складової твердих побутових відходів | 0,3-1,0 |
Об’єкти перевантаження побутових відходів | 0,04 |
11.2.2
Об’єкти сортування та утилізації побутових відходів допускається розміщувати в про мислових та комунально-складських зонах населених пунктів та за їх межами або на території полігону твердих побутових відходів за умови організації СЗЗ відповідно до вимог санітарного законодавства.
Розташування об’єктів сортування та утилізації побутових відходів на рекреаційних територіях, у зонах санітарної охорони джерел водопостачання та прибережних смугах водойм, охоронних зон курортів забороняється.
Вибір земельної ділянки здійснюють з урахуванням можливості приєднання об’єкта до інже нерних мереж. Слід передбачати локальні очисні споруди для очищення фільтрату.
Площу земельної ділянки для розміщення об’єктів сортування та утилізації побутових відходів слід передбачати з розрахунку 0,09 га на 1000 т твердих побутових відходів на рік, у тому числі 0,06 га на 1000 т безпосередньо для виробництва та 0,03 га на 1000 т твердих побутових відходів – під склади готової продукції (компосту) та відсортованих компонентів твердих побутових відходів, адміністративно-побутові споруди.
Біотермічні камери та безкамерне компостування з примусовою аерацією слід застосовувати для малих міст та селищ з населенням до 50 тис. осіб, польове компостування – в містах з населенням 50-500 тис осіб. У населених пунктах з населенням більше ніж 500 тис. осіб дозво ля ється використовувати промислове компостування.
11.2.3
Об’єкт перевантаження побутових відходів слід передбачати при впровадженні дво етапної схеми перевезення твердих побутових відходів.
Двоетапна схема перевезення твердих побутових відходів є доцільною у разі, якщо:
– дальність перевезення від місця збирання до полігону побутових відходів або об’єкта сорту вання побутових відходів перевищує 20 км;
– декілька населених пунктів, розташованих у радіусі до 50 км, мають або планують створитиодин полігон або об’єкт сортування та утилізації побутових відходів.
Ділянки для будівництва об’єктів перевантаження побутових відходів слід передбачати за межами населених пунктів або на територіях промислово-складських зон.
Ділянка для будівництва об’єктів перевантаження побутових відходів має відповідати вста новленим санітарним нормам і правилам, бути максимально наближеною до району збирання твердих побутових відходів, мати природний перепад висоти між майданчиками розміщення спе ціально обладнаних транспортних засобів малої вантажопідйомності та великої вантажо підйом ності. Обов’язковою умовою є також наявність доріг з твердим покриттям, лінії електропередач, водопроводу і каналізації.
11.2.4
На території населеного пункту слід передбачати місця для встановлення пунктів приймання вторинної сировини.
Пункти приймання від кінцевих споживачів відходів паперу, картону, пластику, скла, відходів упаковки, відпрацьованих батарейок, батарей і акумуляторів, електричного та електронного облад нання та шин у місцях продажу, приватних домогосподарствах, адміністративних, соціальних, громадських, комерційних, розважальних, рекреаційних, туристичних та інших закладах, кому нальних пунктах приймання відходів повинні забезпечувати роздільне збирання окремих видів відходів. Площа земельних ділянок для одного пункту приймання вторинної сировини повинна становити 15-30 м2.
Необхідна кількість пунктів приймання вторинної сировини визначається схемою санітарного очищення відповідного населеного пункту.
Для узагальнених розрахунків площі земельної ділянки, для організації пункту приймання вторинної сировини слід приймати 3 м2 на 1000 осіб населення, але не менше 15 м2 на одну ділянку.пункту приймання вторинної сировини.
11.2.5
Утилізація трупів домашніх та безпритульних тварин здійснюється шляхом кремації. Ділянку для кремаційної установки слід розміщувати на території полігону твердих побутових відходів, промислових та комунально-складських зонах населених пунктів та за їх межами за умови організації СЗЗ відповідно до вимог санітарного законодавства.
Площу земельної ділянки для улаштування кремаційної установки необхідно визначати із розрахунку 0,01 га на 50 тис. осіб населення, але не менше 0,01 га на одну ділянку.
11.2.6
У містах та інших населених пунктах необхідно передбачати пункти тимчасового утримання безпритульних тварин. Пункт тимчасового утримання безпритульних тварин повинен обов’яз ково мати облаштовані приміщення (відділення): приймальне, карантинне, ізолятор, від ділення з утримання тварин.
Такі пункти розташовують від житлових будинків та будівель іншого призначення на відстані не менше ніж 300 м. Територія притулку має бути огороджена.
Площу земельної ділянки, яка необхідна для розміщення пункту тимчасового утримання без притульних тварин, слід визначати із розрахунку 0,015 га на 50 тис. осіб населення, але не менше 0,015 га на одну ділянку.
Утилізація трупів тварин на території пунктів тимчасового утримання тварин не допускається.
11.2.7
Ділянки для утримання спеціально обладнаних транспортних засобів підлягають роз ташуванню на території господарської зони полігону твердих побутових відходів або в промислових та комунально-складських зонах населених пунктів. Необхідна кількість та площа ділянок під приємств для утримання спеціальних транспортних засобів визначається схемою санітарного очищення населеного пункту.
11.2.8
Місця для зберігання спеціально обладнаних транспортних засобів на території полігонів твердих побутових відходів розміщуються відповідно до вимог ДБН В.2.4-2.
11.2.9
На відстані до 15 км від меж аеродрому забороняється відкрите складування харчових відходів, розміщення звалищ, спорудження або розбудова споруд, які сприяють масовому скуп ченню птахів і можуть створювати загрозу для повітряного руху.
11.3 Енергопостачання
11.3.1
Енергопостачання населених пунктів слід передбачати від мереж районної енергетичної системи з залученням альтернативних джерел електричної енергії, геліо-, геотермальних, вітрових установок тощо відповідно до ДСТУ 8635:2016 [66].
Перспектива впровадження альтернативних джерел повинна базуватись на наявних мате ріалах оцінки енергетичного потенціалу території України.
Розміщення малих гідроелектростанцій здійснюється за умови збереження гідрологічного режиму річки при їх експлуатації.
11.3.2
При виборі потужностей джерел енергопостачання розрахункова потреба у теплі, газі та електроенергії визначається:
– для промислових і сільськогосподарських підприємств з використанням аналогічних проектівнових підприємств і тих, що реконструюються, а також за укрупненими показниками енерго озброєності або енергомісткості на підприємствах даної галузі промисловості з урахуванням міс цевих умов;
– для комунально-побутових потреб – відповідно до вимог ДБН В.2.5-20, ДБН В.2.5-23,ДБН В.2.6-31.
Для попередніх розрахунків для новоутворюваних населених пунктів допускається засто совувати укрупнені показники електроспоживання з урахуванням потреб житлового фонду чи громадських об’єктів населених пунктів, підприємств комунально-побутового обслуговування на зов нішнє освітлення, міський транспорт (крім метрополітену), системи теплопостачання, водо постачання і водовідведення відповідно до таблиці 11.4.
Таблиця 11.4 – Укрупнені показники електроспоживання
Ступінь благоустрою житлових і громадських будинків і населених пунктів | Електроспоживання, кВт год/особу на рік | Річна кількість годин вико- ристання максимуму електрич- ного навантаження, год | ||
на першу чергу | на розрахун- ковий строк | на першу чергу | на розрахун- ковий строк | |
Міста | ||||
Будинки, не обладнані стаціо- нарними електроплитами: без кондиціонерів | 800 | 1700 | 3100 | 5200 |
з кондиціонерами | 840 | 2000 | 5200 | 5700 |
Примітка 1.
Застосування стаціонарних електроплит та побутових кондиціонерів слід передбачати згідно з ДБН Б.2.2-5.
Примітка 2.
Укрупнені показники наведені для великих міст. Для інших міст застосовуються коефіцієнти: для найкрупніших – 1,2; крупних – 1,1; середніх – 0,9, малих – 0,8.
11.3.3
Кількість, потужність і напруга понижувальних підстанцій, а також їх розміщення визна чаються відповідно до схеми перспективного розвитку місцевих мереж електропостачання згідно з вимогами [11].
11.3.4
Понижувальні підстанції глибокого вводу з трансформаторами потужністю 16 Мвт і вище призначені для електропостачання житлових районів, а на територіях курортних зон і комп лексів усі трансформаторні підстанції і розподільні пристрої слід передбачати закритого типу.
11.3.5
На підходах до підстанцій повітряних і кабельних ліній слід забезпечувати технічні смуги для їх вводу і виводу з розмірами, що залежать від кількості і напруги ліній.
Розміри земельних ділянок для закритих підстанцій і розподільних пристроїв слід приймати 0,6 га, для відкритих – 0,5-1,5 га з дотриманням вимог ДБН В.2.5-16, для пунктів переходу повітряних ліній у кабельні – не більше ніж 0,1 га.
11.3.6
Трансформаторні підстанції потужністю не більше 2 Мвт і розподільні пункти напругою до 20 кВ слід передбачати закритими і розміщувати від вікон житлових і громадських будинків згідно з таблицею 15.9 залежно від класу вогнестійкості, на відстані не менше 7-10 м, від лікувальних і оздоровчих установ – відповідно не менше 25 м і 15 м.
11.3.7
Розміщення трансформаторних підстанції у зсувних зонах, зонах затоплення не допус кається.
11.3.8
Розміщення ліній електропередач, які є складовими загальних енергетичних систем, на територіях промислових і сільськогосподарських підприємств не допускається.
11.3.9
Повітряні лінії електропередачі (ПЛЕ) напругою 35 кВ і вище слід розміщувати за межами сельбищних територій, а при реконструкції територій населених пунктів – передбачати винесення існуючих ПЛЕ за межі сельбищних територій.
Для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв (далі – елементи електричних мереж) всіх напруг визначаються охоронні і СЗЗ, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб’єкта. Розміри цих зон слід приймати у відпо відності з вимогами [39], ДСН 239-96.
11.3.10
Лінії електропередачі до понижувальних підстанцій глибокого вводу напругою 110 кВ і вище у межах територій крупних і найкрупніших міст, а також електричні мережі напругою до 35 кВ включно у межах сельбищних територій усіх груп населених пунктів із будинками висотою 4 поверхи і вище слід виконувати кабелем.
11.3.11
На виробничих територіях населених пунктів найменші відстані від високовольтних проводів повітряних ліній до поверхні землі, будинків і споруд, збудованих з негорючих матеріалів, слід приймати відповідно до таблиці 11.5.
Таблиця 11.5 – Мінімальні відстані від високовольтних проводів повітряних ліній до поверхні землі, будинків і споруд
Умови роботи | Ділянка, споруда | Найменша відстань, м, при напрузі ПЛЕ, кВ | |||||
до 36 | 110 | 150 | 220 | 330 | 500 | ||
Нормальний режим | До поверхні землі | 7 | 7 | 7,5 | 8 | 11 | 15,5 |
До будинків і споруд | 3 | 4 | 4 | 5 | 7,5 | 8 | |
Обрив провода у сусідньому прогоні | До поверхні землі | 5,5 | 5,5 | 5,5 | 5,5 | 6 | – |
Примітка.
Лінії електропередачі не повинні перешкоджати безпечній роботі пожежних автодрабин і колін частих підйомників.
11.3.12
ТЕЦ слід розміщувати за межами сельбищної території з мінімальною довжиною магістральних теплотрас до центрів теплових навантажень.
11.3.13
У зонах житлової забудови, при забудові будинками більше двох поверхів за від сут ності можливості підключення споживачів до діючих джерел централізованого теплопостачання (виробничо-опалювальних котелень, ТЕЦ тощо) допускається будівництво опалювальних коте лень.
11.3.14
Районні котельні необхідно розміщувати за межами житлових зон на спеціально виз начених ділянках або в межах комунальних чи складських територій. Допускається передбачати використання когенераційних технологій відповідно до вимог ДБН В.2.5-77.
11.3.15
У зонах одно- і двоповерхової житлової забудови з високою щільністю населення допускається передбачати централізоване теплопостачання.
11.3.16
Допускається застосування електроенергії як єдиного енергоносія для традиційних освітлювальних і побутових електроприладів, приготування їжі, теплопостачання, гарячого водо постачання з акумуляцією теплової енергії.
11.3.17
Розміри земельних ділянок для опалювальних котелень, які розміщуються окремо у районах житлової забудови, з урахуванням використання обладнання з очищення газів, що відхо дять, рекомендується приймати згідно з таблицею 11.6.
Таблиця 11.6 – Розміри земельних ділянок для опалювальних котелень, що розміщуються окремо у районах житлової забудови (рекомендовано)
Теплопродуктивність котелень, Гкал/год (МВт) | Розміри земельних ділянок котелень, що працюють на паливі, га | |
твердому | газоподібному | |
5-10 (6-12) | 1,0 | 1,0 |
Більше 10-50 (12-58) | 2,0 | 1,5 |
Більше 50-100 (58-116) | 3,0 | 2,5 |
Більше 100-200 (116-233) | 3,7 | 3,0 |
Більше 200-400 (233-466) | 4,3 | 3,5 |
Примітка 1.
Розміри земельних ділянок опалювальних котелень, які забезпечують споживачів гарячою водою з безпосереднім водозабором, а також котелень, для яких паливо доставляється заліз ницею, слід збільшувати на 20 %.
Примітка 2.
Розміщення золошлаковідвалів слід передбачати за межами сельбищної території. Умови розміщення золовідвалів і визначення розмірів майданчиків для них необхідно передбачати за нормами для котельних установок.
Примітка 3.
Розміри санітарно-захисних зон від котелень визначаються відповідно до чинних санітарних норм.
11.3.18
Розміри земельних ділянок для розміщення газонаповнювальних станцій, залежно від їх продуктивності, необхідно визначати за проектом, але не більше 6 га для станцій продуктивністю 10 тис.т/рік, 7 га – для станцій продуктивністю 20 тис.т/рік, 8 га – для станцій продуктивністю 40 тис.т/рік.
11.3.19
Розміри земельних ділянок для розміщення газонаповнювальних пунктів і проміжних складів балонів (ПСБ) слід визначати не більше 0,6 га.
Відстані від них до будинків і споруд різного призначення необхідно визначати відповідно до таблиць 11.7 і 11.8.
Таблиця 11.7 – Відстані від газонаповнювальних пунктів і проміжних складів балонів до будинків і споруд різного призначення
Загальна місткість резервуарів, м3 | Максимальна місткість одного резервуара, м3 | Відстань від резервуарів до будинків (житлових, громадських, виробничих тощо), що не належать до ГНП, м | |
наземних | підземних | ||
Від 50 до 100 | 25 | 80 | Від 50 до 100 |
50 | 100 | ||
Більше 100 до 200 | 50 | 150 | Більше 100 до 200 |
Таблиця 11.8 – Відстані від будинку, складу і навантажувально-розвантажувальних майданчиків
Будинки і споруди | Відстані від будинку, складу і навантажувально- розвантажувальних майданчиків залежно від кількості наповнених 50-літрових балонів, м | |||
До 400 | Від 400 до 1200 | Більше 1200 | Незалежно від місткості | |
Будинки і споруди на території ПСБ | 20 | 25 | 30 | – |
Житлові будинки | – | – | – | 50 |
Громадські будинки невиробничого характеру | – | – | – | 100 |
Будинки промислових і сільськогосподарських підприємств, а також підприємства побутового обслуговування виробничого характеру, автомобільні дороги (до краю дороги), залізниці, включаючи під’їзні (до осі) колії | – | – | – | 20 |
11.4 Телекомунікаційні мережі
11.4.1
Під час розроблення містобудівної документації слід передбачати рішення, які мають забезпечити:
– сталість телекомунікаційної мережі;
– надійність та довгострокову експлуатацію лінійно-кабельних споруд та обладнання;
– перспективу розвитку мережі за рахунок наявності резервної ємності в телекомунікаційнихкабелях та каналах кабельної каналізації електрозв’язку; – сприятливі умови для експлуатації мережі.
11.4.2
Ємність кабельної каналізації електрозв’язку повинна враховувати потреби для за безпечення послуг: телефонного зв’язку, доступу до мережі Інтернет, кабельного телебачення, диспетч еризації.
11.4.3
Прокладання телекомунікаційних кабелів у ґрунті слід здійснювати з урахуванням умов прокладання, захисту від ударів блискавки, зовнішніх електромагнітних впливів, гризунів.
Прокладання телекомунікаційних кабелів у ґрунті не допускається на ділянках, які не мають закінченого горизонтального планування, піддаються здиманню, заболочені.
11.4.4
Траси ліній телекомунікацій повинні прокладатися, за можливості, згідно з межами і полями сівозмін, вздовж доріг, лісосмуг, існуючих трас інженерних комунікацій з таким розрахунком, щоб забезпечувати вільний доступ до комунікацій з територій, які не зайняті сільськог оспод арсь кими угіддями.
11.4.5
При розміщенні підсилювальних станцій мобільного зв’язку, інтернету слід дотриму ватись вимог ДСН 239-96.
11.4.6
При проектуванні нових територій житлової забудови слід враховувати можливість будівництва кабельного телебачення. Головна станція кабельного телебачення повинна розмi щуватися у геометричному центрі забудови відповідної території, в будинку, домінуючому за поверховістю.
11.4.7
Майданчики для спорудження радіотелевізійних станцій слід визначати так, щоб напру женість поля, яка створюється ними на територіях населених пунктів, не перевищувала допустимих рівнів напруженості поля для населення відповідно до вимог ДСН 239-96.
11.4.8
За межею населеного пункту допускається установлення радіопередавачів потужністю до 0,1 кВт.
11.4.9
Мінімальні відстані від прийомних радіостанцій до усіх джерел індустріальних радіо перешкод слід приймати за таблицею 11.9.
Таблиця 11.9 – Мінімальні відстані від прийомних радіостанцій до усіх джерел індустріальних радіоперешкод
Джерела індустріальних радіоперешкод | Відстань, м |
Шосейні дороги з інтенсивним рухом автотранспорту | 400 |
Електрифіковані залізниці, трамвайні й тролейбусні лінії | 2000 |
Промислові підприємства, великі гаражі, автобази, авторемонтні майстерні, лікувальні установи, які мають електроапаратуру: – з пристроями перешкодозаглушування, що відповідають вимогам норм допустимих радіоперешкод; | 1000 |
– без пристроїв перешкодозаглушування | 2000 |
Повітряні лінії електрозв’язку: – з високочастотним ущільненням; | 1000 |
– без високочастотного ущільнення | 500 |
11.5 Розміщення інженерних мереж
11.5.1
Інженерні мережі слід прокладати переважно у межах поперечних профілів вулиць і доріг: під тротуарами і розділювальними смугами – інженерні мережі в колекторах, каналах або тунелях; у межах розділювальних смуг -теплові мережі, водопровід, газопровід та каналізацію.
При ширині проїзної частини більше 22 м слід передбачати розміщення мереж водопроводу з обох боків вулиць.
11.5.2
При реконструкції проїзної частини вулиць і доріг з улаштуванням дорожніх покриттів, під якими розміщені підземні інженерні мережі, слід передбачати перенесення цих мереж на розділювальні смуги і під тротуари. Допускається під проїзними частинами вулиць збереження існуючих та прокладання у каналах і тунелях нових мереж. У межах існуючих вулиць, що не мають розділювальних смуг, допускається розміщення нових інженерних мереж під проїзною частиною за умови прокладання їх у тунелях або каналах. Допускається прокладання газопроводу під проїзною частиною вулиць за умови дотриманням вимог ДБН В.2.5-20
11.5.3
Прокладання підземних інженерних мереж може передбачатися суміщеним:
– у тунелях за необхідності одночасного розміщення теплових мереж діаметром від 500 мм до
900 мм;
– в умовах реконструкції водопроводу діаметром від 200 мм до 300 мм;
– більше десяти телекомунікаційних кабелів і десяти силових кабелів напругою до 10 кВ;
– при реконструкції будівель і районів забудови, що історично склалася;
– при нестачі місця у поперечному профілі вулиць для розміщення мереж у траншеях;– у місцях перетину з магістральними вулицями і залізничними пунктами.
У тунелях допускається також прокладання повітропроводів, напірної каналізації та інших інженерних мереж.
Примітка 1.
На ділянках забудови із складними ґрунтовими умовами (лесові, просідаючі) слід перед бачати прокладання інженерних мереж у прохідних тунелях.
Примітка 2.
На сельбищних територіях у складних планувальних і гідрогеологічних умовах допускається прокладання наземних теплових мереж.
11.5.4
Відстані по горизонталі (у світлі) від найближчих підземних інженерних мереж до будин ків і споруд слід приймати відповідно до додатка И.1.
Відстані по горизонталі (у світлі) між сусідніми інженерними підземними мережами при їх паралельному розміщенні слід визначати відповідно до додатка И.2, а на вводах інженерних мереж у будинки сільських населених пунктів – не менше 0,5 м. При різниці глибини залягання суміжних трубопроводів або трубопроводів і фундаментів будинків (споруд) понад 0,4 м відстані, що вказані у додатку И.2,слід збільшувати з урахуванням стійкості схилів траншей.
Допускається зменшувати відстані за умови дотримання вимог безпеки та забезпечення надійності будівель і споруд, можливості виконання будівельних робіт з облаштування трубо проводу, розміщення камер, колодязів та інших пристроїв, необхідних для монтажу та ремонту мереж. При цьому рекомендується укладати трубопровід або один із суміжних трубопроводів у захисній водонепроникній конструкції (футлярі, каналі), використовувати закриті способи вико нання робіт.
11.5.5
При перетині інженерних мереж з іншими мережами та спорудами відстані по вертикалі (у просвіті) слід приймати не менше:
– між трубопроводами або електрокабелями та автомобільними дорогами, залізничними аботрамвайними коліями відстань між верхом трубопроводу (або його захисного футляру, каналу, тунелю) або електрокабеля та верхом дорожнього покриття або підошвою рейок – 1 м при траншейному способі прокладання (трубопровід або футляр треба розрахувати на міцність); 1,5 м – при виконанні робіт методами продавлювання, горизонтального буріння або щитового проход ження; 2,5 м – при проколюванні; до дна кювету або інших водовідвідних споруд або підошви насипу залізничного земляного полотна – 1 м;
– між трубопроводами і силовими кабелями напругою до 35 кВ – 0,5 м допускається змен шувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабеля у трубах на ділянці перетину не менше ніж плюс 2 м у кожен бік;
– між трубопроводами і силовими кабелями напругою 110 кВ – 330 кВ – 1 м;
– в умовах щільної забудови відстань між кабелями всіх напруг і трубопроводами допускаєтьсязменшувати до 0,5 м за умови розміщення кабелів у трубах або залізобетонних лотках з кришкою;
– між трубопроводами різного призначення (крім каналізаційних та технологічних трубопро водів з рідинами з неприємним запахом або отруйними) – 0,2 м;
– між трубопроводами, що транспортують воду питної якості, та трубопроводами дощовоїканалізації – 0,2 м;
– рекомендується розміщувати трубопроводи, що транспортують воду питної якості, вищеканалізаційних і вище технологічних трубопроводів з рідинами з неприємним запахом або отруй ними на відстані не менше ніж 0,4 м;
– допускається розміщувати сталеві або пластмасові трубопроводи, що транспортують питнуводу, нижче або вище каналізаційних на відстані не менше ніж 0,2 м, закладаючи один із трубо проводів у футляр, при цьому відстань від стінок трубопроводу без футляра до обрізу футляра повинна бути не менше ніж 5 м в кожну сторону в глинистих ґрунтах і 10 м – у великоуламкових і піщаних ґрунтах (фільтруючих ґрунтах), а каналізаційні трубопроводи слід передбачати із чавунних або пластмасових труб;
– допускається передбачати вводи питного водопроводу (перетин з дворовими ділянкамиканалізаційних мереж) при діаметрі труб до 150 мм нижче каналізаційних (перетин з дворовими ділянками каналізаційних мереж) без улаштування футляру, якщо відстань між стінками пересічних труб 0,5 м;
– перетини трубопроводів із поліетиленових труб із канальним прокладанням теплових мереж(над ними) слід закладати у сталевих футлярах із захисним покриттям від корозії, футляри прий маються завдовжки 3 м з обох сторін від краю будівельної конструкції каналу. При перетині безканальних преізольованих теплових мереж футляри допускається не влаштовувати.
11.5.6
Газопроводи при перетині з каналами або тунелями різного призначення слід розмi щувати над або під цими спорудами в футлярах завдовжки 2 м з обох сторін від зовнішніх стінок каналів або тунелів. Допускається прокладання в футлярі підземних газопроводів тиском до 0,6 МПа крізь тунелі різного призначення за умов облаштування пристроями для відбору проб на виток газу.
11.5.7
Перетин інженерними мережами споруд метрополітену слід передбачати під кутом 90°, в умовах реконструкції кут перетину допускається зменшувати до 60°. Перетин інженерними мере жами стаціонарних споруд метрополітену не допускається.
На ділянках перетину трубопроводи повинні мати ухил в один бік і прокладатися у захисних конструкціях (сталевих футлярах, монолітних бетонних або залізобетонних каналах, колекторах, тунелях). Відстань від зовнішньої поверхні обробок споруд метрополітену до кінця захисних конст рукцій повинна бути не менше ніж 10 м у кожний бік, а відстань по вертикалі (у світлі) між обробкою або підошвою рейки (для наземних ліній) і захисною конструкцією – не менше 1 м. Прокладання газопроводів під тунелями не допускається.
Переходи інженерних мереж під наземними лініями метрополітену слід передбачати з ураху ванням вимог ДБН В.2.3-7, ДСТУ-Н Б В.2.3-34, ДБН В.2.5-74, ДБН В.2.5-75. При цьому мережі повинні бути виведені на відстань не менше ніж 3 м за межі огорож наземних ділянок метро політену.
Примітка 1.
У місцях, де споруди метрополітену розміщуються на глибині 20 м і більше (від верхньої відмітки конструкції до поверхні землі), а також у місцях залягання (між верхньою відміткою обробки споруд метрополітену і нижньою відміткою захисних конструкцій інженерних мереж) у шарах глин, нетріщинуватих скельних або напівскельних ґрунтів потужністю не менше 6 м, викладені вимоги до перетину інженерними мережами споруд метрополітену не висуваються, а улаштування захисних конструкцій не потрібне.
Примітка 2.
У місцях перетину споруд метрополітену напірні трубопроводи необхідно передбачати зі сталевих труб з улаштуванням з обох боків ділянки пересікання колодязів з недовипусками і встановленням у них запірної арматури.
11.5.8
При перетині підземних інженерних мереж з підземними пішохідними переходами слід передбачати прокладання трубопроводів під тунелями, а силових і телекомунікаційних кабелів – над тунелями.
11.5.9
При прокладанні інженерних мереж забороняється:
– спільне підземне прокладання газопроводів і трубопроводів, які транспортують легкозаймисті
і горючі рідини, з кабельними лініями;
– розміщення мереж з легкозаймистими та горючими рідинами і газами під будівлями і спо рудами;
– розміщення надземних мереж:
а) транзитних внутрішньомайданчикових трубопроводів з легкозаймистими та горючими ріди нами і газами по естакадах, окремо розташованих колонах і опорах з горючих матеріалів, а також по стінах і покрівлях будинків за винятком будинків І і ІІ ступенів вогнестійкості з виробництвами категорій В, Г, Д;
б) трубопроводів з горючими рідкими і газоподібними продуктами в галереях, якщо змішування
продуктів може викликати вибух або пожежу;
в) трубопроводів з легкозаймистими та горючими рідинами і газами по горючих покрівлях і
стінах та по покрівлях і стінах будівель, в яких розміщуються вибухонебезпечні матеріали;
г) газопроводів горючих газів по території складів легкозаймистих і горючих рідин та матеріалів;
д) кабельних ліній по покрівлях будівель і споруд;
е) транзитних кабельних ліній по покрівлях, горючих стінах будівель та споруд, по стінах і
покрівлях будівель та споруд, в яких розміщені вибухонебезпечні та пожежонебезпечні матеріали;
ж) прокладання по сельбищній території трубопроводів із легкозаймистими і горючими ріди -
нами, а також із зрідженими газами для постачання промислових підприємств і складів.
11.5.10
Надземні трубопроводи для легкозаймистих і горючих рідин, що прокладаються на окремих опорах, естакадах тощо, слід розміщувати на відстані не менше 3 м від стін будинків з прорізами. Від стін без прорізів ця відстань може бути зменшена до 0,5 м.
11.5.11
Мінімально допустиме заглиблення підземних трубопроводів під телекомунікаційні кабелі наведено у таблиці 11.10.
Відстані від кабельної каналізації електрозв’язку до будинків, споруд і найближчих інженерних мереж приймається згідно з табл. 11.11.
11.5.12
Розміщення об’єктів магістрального трубопровідного транспорту (компресорні, нафто перекачувальні та газорозподільчі станції, магістральні нафто-, газо-, продуктопроводи тощо) в існуючих та проектних межах населених пунктів не допускається.
Таблиця 11.10 – Мінімально допустиме заглиблення підземних трубопроводів під телекомуніка-
Труби | Мінімальна відстань від поверхні покриву до верхньої труби, м | |
під пішохідною частиною вулиці | під проїзною частиною вулиці | |
Поліетиленові, полівінілхлоридні, піноволокнисті | 0,4 | 0,6 |
Бетонні (цементно-піщані), керамічні | 0,5 | 0,7 |
Сталеві | 0,2 | 0,4 |
Примітка 1.
Під трамвайними і залізничними коліями відстань від підошви рейки до верху труби будь-якого типу повинна становити не менше 1,0 м.
Примітка 2.
Під ариками і кюветами відстань від їхнього дна до верхньої труби повинна становити не менше 0,5 м.
Примітка 3.
При імовірності докладання труб мінімальне заглиблення повинне враховувати це докладання.
Таблиця 11.11 – Відстані від кабельної каналізації електрозв’язку до будинків, споруд і найближчих інженерних мереж
Інженерні мережі і споруди | Відстань, м | |
у горизонтальній площині | у вертикальній площині (при перетинах) | |
Водопровід діаметром 300 мм | 0,5 | 0,15 |
Те саме понад 300 мм | 1,0 | 0,15 |
Каналізація | 0,5 | 0,15 |
Дренажі і водостоки | 0,5 | 0,15 |
Газопроводи тиску, МПа (кгс/см2): – низького до 0,005 | 1,0 | 0,15 |
– середнього понад 0,005 до 0,3 | 2,0 | 0,15 |
– високого понад 0,03 до 0,6 | 1,5 | 0,15 |
– високого понад 0,6 до 1,2 | 3,0 | 0,15 |
Теплопроводи | 1,0 | 0,15 |
Кабелі силові | 0,5 | 0,15-0,25 |
Обрізи фундаментів будинків і споруд | 0,6 | – |
Вісь залізничної неелектрифікованої колії | 3,0 | 1,0 |
Вісь найближчої рейки трамвайної колії | 2,0 | 1,0 |
Щогли і опори мережі зовнішнього освітлення, контактна мережа і телекомунікаційна мережа | 0,5 | – |
Стіни і опори тунелів і шляхопроводи (на рівні або нижче від основи) | 0,5 | – |
Підошва насипу і зовнішня бровка каналу | 1,0 | – |
Стовбури дерев | 1,5 | – |
Бортові камені | 1,5 | – |
Загальні колектори для підземних мереж | 0,5 | – |
Примітка 1.
Відстань між броньованими телекомунікаційними кабелями і газопроводами незалежно від тиску в горизонтальній площині приймається 1 м, а у вертикальній площині (при перетинах) 0,5 м.
Примітка 2.
При забудові, яка склалася, відстань по горизонталі від телекомунікаційних кабелів до борто вого каменя обґрунтовується проектом на будівництво відповідної мережі.
Примітка 3.
При перетинах силові кабелі прокладаються нижче від блоків кабельної каналізації електро зв’язку.