13 Території історичної забудови, пам’яток та об’єктів культурної спадщини

13.1 Збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць та інших територій

13.1.1

Об’єкти всесвітньої спадщини та об’єкти культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", і традиційний характер середовища окремих пам’яток, їх комплексів (ансамблів), цілісних історичних архітектурно-містобудівних утворень в історичних ареалах населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, та історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій підлягають охороні, а використання їх територій підлягає спеціальному регулюванню.

13.1.2

Для пам’яток культурної спадщини визначаються і затверджуються в установленому порядку межі та режими використання територій та зон охорони, а для населених пунктів, зане сених до Списку історичних населених місць України і історичних ареалів [16], [35], у складі генеральних планів цих населених пунктів на підставі відповідних історико-містобудівних дослід жень розробляються історико-архітектурні опорні плани [13].

Планувально-просторові обмеження щодо охорони культурної спадщини, які є результатом розроблення історико-архітектурних опорних планів, викладаються у табличній формі як додаток до графічної частини та є обов’язковою інформаційною базою для розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (додаток Л).

У випадку, якщо на території населених пунктів розташовані об’єкти всесвітньої спадщини, архітектурно-містобудівна діяльність у межах території самих об`єктів, а також їх буферних зон здійснюється відповідно до режимів використання буферних зон та планів управління об’єктом всесвітньої спадщини з урахуванням рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Примітка.

За наявності в населених пунктах, які не включено до списку історичних населених місць України, або на інших територіях поодиноких пам’яток культурної спадщини, ці пам’ятки культурної спадщини та їх території (як землі історико-культурного призначення) мають бути відображені на плані існуючого використання території, опорному плані, а зони охорони (буферні зони) пам’яток культурної спадщини – на схемі планувальних обмежень у складі відповідної документації з просторового планування.

13.1.3

Планування і забудова територій здійснюється при дотриманні затверджених належним чином меж та режимів використання територій пам’яток культурної спадщини, зон охорони пам’яток культурної спадщини, режимів використання та регулювання забудови історичних ареалів насе лених місць, а також об’єктів всесвітньої спадщини, їх буферних зон, планів організації територій історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, правового режиму охоронюваних археологічних територій, які встановлюються з метою захисту автентичності і цілісності пам’яток культурної спадщини, історично цінних архітектурно-містобудівних якостей традиційного характеру середовища, контекстного середовища навколо окремих пам’яток, їх комп лексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, відповідно до особливостей використання земель історико-культурного призначення, визначених законодавством [3], [13], [16], [35], та ландшафтів, що охороняються.

Примітка.

Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам’яток архітектури та містобудування визначаються згідно з [97].

13.1.4

При намірах здійснення будівництва нової чи реконструкції існуючої споруди на ділянці (ділянках), яка знаходиться поруч (у межах 500 м) із пам’яткою культурної спадщини, до прийняття рішення про відведення земельної ділянки під будівництво нової чи реконструкцію існуючої споруди необхідно в установленому порядку визначити та затвердити межі території цієї пам’ятки (за умови відсутності затвердженої території цієї пам’ятки).

Навколо будинків і споруд – пам’яток культурної спадщини (архітектури та містобудування) – у разі відсутності розроблених та затверджених в установленому порядку зон охорони в межах відстані, що дорівнює подвійній висоті цих пам’яток, але у будь-якому разі – не менше 50 м, при проектуванні нових будівель і споруд або надбудові (реконструкції) існуючих необхідно зберігати цінне історичне розпланування і традиційний характер забудови населених пунктів, цінний при родний ландшафт та об’єкти природно-заповідного фонду, оглядові точки і зони, звідки розкри ваються види на пам’ятки та їх комплекси. При цьому відстань від кожної новобудови до пам’ятки повинна бути не меншою ніж збільшений удвічі максимум з висот самої пам’ятки та даної ново будови.

13.1.5

Для територій об’єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон, заповідників, заповідних територій, комплексних охоронних зон пам’яток культурної спадщини необхідно передбачати:

– збереження історичного розпланування і забудови, характеру історичного середовища йландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармонійних споруд, які завдають фізичної або естетичної шкоди пам’яткам культурної спадщини чи їх сере довищу в цілому;

– уникнення прокладання комунікацій для транзитного транспорту, підземних інженернихмереж загальноміського значення, улаштування повітряних ліній електропередач, установлення торговельних кіосків, рекламних щитів та інших споруд, що порушують умови візуального сприй няття пам’яток і традиційний характер середовища;

– організацію консерваційних, реставраційних, реабілітаційних, музеєфікаційних, ремонтнихробіт та робіт із пристосування пам’яток культурної спадщини, навколишньої історичної забудови, благоустрій території;

– планування і забудову територій об’єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон здій снювати із врахуванням рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

13.1.6

Зони регулювання забудови та історичні ареали можуть відрізнятися різним режимом використання території, який залежить від історико-архітектурної цінності території, розташування її в структурі населеного пункту. У їх межах слід передбачати збереження характеру історичного розпланування (або його елементів), історично цінної забудови і ландшафту, умов видового розкриття пам’яток, знесення дисгармонійних споруд, дотримання умов гармонійного сполучення нових споруд з історичною забудовою. Нове будівництво в межах зон регулювання забудови та історичних ареалів визначається режимами та регламентується: за функціональним призна ченням, масштабом (по висоті й довжині будівель); композиційними прийомами (враховуючи масштабність і включаючи пропорційний, ритмічний та тектонічний лад), силуетом, лицьовими мате ріа лами, кольором тощо. Регулюється також благоустрій, озеленення та інші складові сере довища.

13.1.7

У зонах охоронюваного ландшафту забезпечується охорона цінного природного та переважно природного оточення пам’яток культурної спадщини, передбачається збереження та відтворення цінних природних і пейзажних якостей пов’язаного з пам’ятками ландшафту, ліквідація чи візуальна нейтралізація будівель, споруд і насаджень, що спотворюють цей ландшафт. Захо дами щодо збереження ландшафту забезпечується охорона цінних особливостей рельєфу, водой мищ, рослинності, відтворення їх історичного вигляду, збереження візуальних зв’язків пам’яток з природним та переважно природним оточенням, що має історичну цінність, захист берегових, лукових територій від зсувів та розмиву, укріплення схилів, ярів, їх озеленення; проведення інших природоохоронних заходів.

13.1.8

На територіях зон охорони археологічного культурного шару слід враховувати необ хід ність проведення археологічних досліджень з обов’язковою умовою проведення наукової фік сації усіх етапів дослідження і всіх виявлених знахідок та інших матеріальних залишків.

13.1.9

До пам’яток та щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, у разі необхідності покрашення їх стану, застосовується виключно консервація, реставрація, реабілітація, музеєфi кація, ремонт або пристосування.

Склад та зміст науково-проектної документації на консервацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об’єктів культурної спадщини визначається відповідними державними будiвельними нормами.

Для рядової історичної забудови, яка не перебуває на державному обліку об’єктів культурної спадщини, у разі аварійного стану може бути застосований режим реконструкції із збереженням (відтворенням) історичного вигляду головного (головних) фасаду (фасадів), що здійснюється за умови проведення попередніх архітектурних обмірів та розроблення історико-архітектурної довідки.

13.1.10

Слід передбачати включення історико-культурних заповідних територій і комплексних охоронних зон в історичному ядрі та історичному центрі у систему загальноміських, селищних і сільських громадських центрів, пішохідних зв’язків, туристичних маршрутів з урахуванням 8.6.4.

13.1.11

Із метою збереження фізичного стану нерухомих об’єктів культурної спадщини від них до транспортних та інженерних комунікацій слід передбачати відстані, м, не менше:

а) до проїзних частин магістральних доріг та магістральних вулиць безперервного руху, ліній

метрополітену неглибокого закладання:

– в умовах складного рельєфу – 100;

– на плоскому рельєфі – 50;

б) до мереж водопроводу, каналізації, газопостачання, теплопостачання (крім розвідних) – 15;

в) до інших підземних інженерних мереж – 5.

В умовах реконструкції сформованої забудови вказані відстані до інженерних мереж допус ка ється скорочувати, але приймати не менше: до водонесучих мереж – 5 м, не водонесучих – 2 м.

Примітка.

Окрім випадків, зазначених у 13.1.3.

13.2 Використання територій історичної забудови

13.2.1

При використанні територій історичної забудови підлягають вирішенню такі завдання:

– ефективне використання територій для створення екологічно чистого, комфортного сере довища для проживання та життєдіяльності населення;

– збереження й раціональне використання об’єктів культурної спадщини, їх територій, буфер них зон, зон охорони пам’яток культурної спадщини, цілісних історичних архітектурно-містобудівних утворень в історичних ареалах населених місць та взагалі історичного середовища;

– забезпечення інвестиційно-привабливих умов для реабілітації та використання територійісторичної забудови, будівель та споруд, що мають певну історико-культурну або архітект урно художню цінність як носії історичного характеру середовища.

13.2.2

Межі та режими використання територій комплексної реконструкції [73] визначаються містобудівною документацією. Якщо населений пункт занесено до Списку історичних населених місць України, вихідними даними для розробленням згаданої документації повинен слугувати історико-архітектурний опорний план з визначеними межами і режимами використання історичних ареалів та зон охорони пам’яток культурної спадщини.

13.2.3

При розробленні науково-проектної та містобудівної документації слід забезпечувати:

– збереження ландшафтних якостей, пейзажних характеристик та цінного розплануваннятериторій у сукупності з елементами історичного благоустрою та озеленення, основних компо зиційних прийомів системи планування, властивих певним територіям історичної забудови (пери метральна суцільна забудова кварталів, вільне розташування архітектурних об’єктів тощо);

– композиційну підпорядкованість забудови існуючим історичним архітектурним (місто будів ним) домінантам, тобто збереження або покращення візуального сприйняття найбільш соціально, функціонально або естетично значущих споруд архітектурними та містобудівними засобами;

– збереження традиційного характеру середовища шляхом композиційної узгодженості нової(або реконструйованої) забудови з історичною за силуетом, масштабом, основними прийомами й засобами архітектурної композиції (включаючи пропорції, ритм, тектоніку), кольором, лицьовими матеріалами тощо;

– збереження чергування відкритих просторів із забудованими територіями для забезпеченнявидового розкриття об’єктів культурної спадщини, підсилення естетичних характеристик і компо зиційних особливостей історичної забудови, виявлення й відновлення композиційно-візуальних зв’язків між історичними архітектурними домінантами, рядовою забудовою та ландшафтом; – збереження середньої поверховості та щільності історичної забудови.

13.2.4

У межах історичних ареалів населених місць необхідно зберігати історично цінні архiтектурно-містобудівні якості традиційного характеру середовища. На територіях зон охорони пам’яток, історичних ареалів, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територіях забороняється знесення цінної історичної забудови. Превалюючою тут повинна бути регенерація (зокрема, ревалоризація та, за необхід ності, ревіталізація).

У межах історичних ареалів реконструкція цінної історичної забудови зі зміною геометричних параметрів дозволяється у виключних випадках за погодженням відповідного органу охорони культурної спадщини та лише за умови збереження характеру цінного історичного середовища, збереження (відтворення) архітектурно-художніх характеристик та умов об’ємно-просторового сприй няття значних історичних будівель з боку головного фасаду (фасадів) та збереження архiтектурно-художніх особливостей головних фасадів рядових історичних будівель, і якщо це обґрун товано та не суперечить режиму використання певної території, визначеному історико архітектурним опорним планом та зонами охорони пам’яток культурної спадщини.

Будівництво нових та реконструкція існуючих будівель повинні здійснюватися з урахуванням вимог збереження та відновлення історично цінних архітектурно-містобудівних якостей тради ційного характеру середовища, зокрема узгоджуватися з ними за силуетом, масштабом, основними прийомами й засобами архітектурної композиції (включаючи пропорції, ритм, тектоніку), кольором, лицьовими матеріалами тощо.

У районах з порушеним історичним середовищем та з дисперсним розташуванням цінної історичної забудови реконструкція цієї забудови зі зміною її геометричних параметрів дозволяється за погодженням відповідного органу охорони культурної спадщини та лише за умови обов’язкового збереження цінних фасадів значних історичних будівель та бажаного збереження архітек турно художніх особливостей головних фасадів рядових історичних будівель, якщо це не суперечить режиму використання певної території, визначеному історико-архітектурним опорним планом та зонами охорони пам’яток культурної спадщини.

13.2.5

У районах історичної забудови, що знаходяться за межами історичних ареалів насе лених пунктів, які занесені до Списку історичних населених місць України, за межами зон охорони пам’яток та в районах історичної забудови населених пунктів, які не занесені до Списку історичних населених місць України, або в яких відсутні пам’ятки культурної спадщини, слід здійснювати регенерацію історичного середовища (зокрема, ревалоризацію та, за необхідності, ревіталізацію і реновацію) [73]. За межами історичних ареалів та зон охорони пам’яток необхідне збереження архітектурно-художніх особливостей цінних фасадів значних історичних будівель та бажане збе реження архітектурно-художніх особливостей головних фасадів рядових історичних будівель.